Останній постріл Трампа: Чи допоможе президенту США свіжий компромат на Байденів та їхні "українські пригоди"

Свіжий компромат на Байдена, якщо подивитися на нього з мінімальною долею здорового глузду, не виглядає шитим навіть білими нитками. Він, здається, взагалі зліплений з пластиліну. Ну, чи не з пластиліну.

Суть зводиться до наступного. За два тижні до президентських виборів у США газета республіканця Руперта Мердока New York Post публікує матеріал, що мав би компрометувати Джо Байдена. Матеріал, за чутками, написав провідний журналіст видання Брюс Голдінг — але навідріз відмовився підписувати своїм прізвищем. Тому статтю підписали прізвищами співробітниць, які на це погодилися, і щось додали до первісного тексту.

Матеріал містить посилання на документи, які буцімто були знайдені в особистому ноутбуці Гантера Байдена. Який, на превелике везіння республіканців, хтось залишив в ремонтній майстерні в штаті Делавер іще в квітні 2019 року. Себто ноутбук ніби як принесли на ремонт, а потім — просто не забрали. А співробітник майстерні, який спробував з'ясувати, що у ноутбуці є на диску, знайшов там 25 тисяч фотографій, "в тому числі і відверто сексуальних", а також понад 11 550 повідомлень електронної пошти. Які, ясна річ, стосувалися роботи Байдена-молодшого в українській енергетичній компанії Burisma і китайській корпорації CEFC China Energy Co.

Звичайно, історія людства знає немало прикладів ідіотизму. Як і немало прикладів колосального везіння. Але ноутбук з компроматом на себе і батька, який син Байдена не те що губить, у це ще можна повірити — а відмовляється забрати з майстерні, після чого власник цього закладу віддає його не в поліцію, ФБР чи торговцям запчастинами, а прямісінько в руки Рудольфа Джуліані — це подія, достойна продовжити відомий цикл оповідок про пригоди барона Мюнхгаузена.

В її ймовірності засумнівалися навіть соцмережі Facebook, Twitter та інші, і попервах взагалі заблокували можливість посилань на цю чудесну статтю. Посилаючись при тому на заборону оприлюднювати матеріали, отримані шляхом зламу комп'ютерних систем. Але через півтори доби — під тиском контрольованого республіканцями Сенату США — передумали.

Що стосується суті звинувачень, вони зводяться до того, що, за даними з буцімто знайдених листів, Гантер Байден, перебуваючи на посаді у Burisma, влаштовував зустрічі свого батька з українськими бізнесменами та посадовцями. Наприклад, з радником Ради директорів енергетичної групи Burisma Вадимом Пожарським .

При тому чудесним чином отримавши таке чудове джерело інформації, команда Трампа за кілька місяців (а про компромат на Байдена-молодшого екс-радник Трампа Стів Беннон згадував на початку вересня) так і не знайшла інших підтверджень для своїх звинувачень — ну, хоча б інформації про приїзд того ж Пожарського в США, чи якихось свідчень про його зустріч з Байденом з будь-якого іншого джерела, окрім таємничого "ноутбука".

Загалом, викидати якийсь компромат на суперників за тиждень-другий до виборів — давня медійна традиція у США. Час вибирається саме такий, щоби звинувачення прозвучало — і його почули всі, а от забути не встигли. Ну, чи щоб жертва не встигла знайти якихось особливо переконливих свідчень того, що звинувачення — не зовсім правдиве.

Так само, в принципі, поводились свого часу і демократи — наприклад, в 2016 році Клінтон найголосніші звинувачення стосовно Трампа — від потурання російським кібератакам до незаконної торгівлі з Кубою — теж озвучувала з кінця вересня до другої половини жовтня. Єдина відмінність полягала в тому, що ці речі вона говорила або особисто, не ховаючись за журналістів — або передавала скільки-небудь переконливу інформацію у ЗМІ.

І, якщо вдуматися, матеріал, опублікований в New York Post, не містить нічого такого, про що б команда Трампа та він особисто не говорили десятки разів в минулому. Все, що відбулося — це черговий етап тривіальної медійної кампанії, спрямованої на переконання виборців у тому, що "Джо Байден — корупціонер, і син його Гантер - теж корупціонер".

Ця новина, на думку політичних аналітиків у США, навряд чи матиме істотний вплив на хід президентських перегонів. Де якась частина виборців від початку повірила твердженням Трампа, а якась одразу поставилася до них скептично. І свіжа порція компромату навряд чи змусить когось змінити свою думку — при тому що кількість тих, хто не визначився зі своїми виборчими преференціями, але на вибори йти збирається, цього року вкрай невисока.

Єдина проблема для України полягає в тому, що в усіх повідомленнях про цю історію буде присутній прикметник "український". "Байден допоміг змістити прокурора Шокіна, що боровся з корупцією в Україні" - писатимуть республіканські ЗМІ. "Байден вимагав змістити корумпованого Шокіна, який не боровся з корупцією в Україні" - відповідатимуть демократи. Корумпований Байден "повинен відповісти, чому він тиснув на український уряд задля звільнення генерального прокурора Шокіна" - вторить їм колись ображений Байденом міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто.

І найближчі два-три тижні цей флешмоб світових ЗМІ та політиків неминуче триватиме. При тому що б не сказали в Києві з приводу Шокіна, Burisma, Байдена і його сина — все це може бути витлумаченим, як втручання у вибори в США. Доведеться банально мовчати.