Надія Заходу в Україні та відмова Меркель проривати з Порошенком Керченську протоку

Тиждень що минає був наповнений згадками про Україну в популярних західних виданнях. Depo.ua пропонує ознайомитися з найбільш важливими темами.

Бразильський приклад для Зеленського

Як пише видання Bloomberg, один з фаворитів президентської гонки в Україні Володимира Зеленського є бразильський лідер Жаїр Болсонару, бо той такий же "зухвалий новачок" в політиці. 

Так само, як Болсонару, український комік-кандидат прагне швидко сформувати команду, якій можливо доведеться керувати країною. І саме бразильський лідер надихає в цьому Зеленського. Останній оцінив кадрову політику бразильця на брифінгу: "Не знаю, як це можна зробити в Україні, але я думаю, що це грандіозна ідея. Це правильний хід залучати всіляких професійних менеджерів, зокрема з США, до влади. Це дає людям надію. Для мене це дуже яскрава ілюстрація". 

Також Зеленський, як і Болсонару, орієнтується на електорат, налаштований проти істеблішменту, подібно до популістів, які масово з'явилися в інших країнах Європи та за її межами. Зеленський притягує українців, які втратили ілюзії через п'ять років після другої проєвропейської революції. 

Цікаво, що за словами журналістів Bloomberg, до парламентських виборів Зеленський розбудовує партію за прикладом Макрона.

Атаки на Порошенка

Politico аналізує останні журналістські розслідування Bihus.info та скандал в оборонці, який вони спричинили. Видання вважає, що викриття корупції в "Укроборонпромі" вдарило по рейтингах Петра Порошенка зокрема через його обіцянки "повідрубувати руки" тим, хто ошукує українську армію. "Армія, мова, віра" є основою його кампанії.  А корупційний скандал "обмежує спроби Порошенка зобразити себе могутнім головнокомандувачем напередодні вкрай конкурентних березневих виборів". 

Але Politico згадує і про Юлію Тимошенко. Бо деякі розслідування, особливо про дивних спонсорів партії і прозорості передвиборчого грошового фонду вдарили по позиціях і Юлії Тимошенко, яка затято вимагала імпічмент президента.

На тлі війни компроматів власні рейтинги покращують інші кандидати. І мова не тільки про Зеленського, але й інших опозиціонерів.

В свою чергу BBC нагадує, що Петро Порошенко звільнив Олега Гладковського - фігуранта розслідування Бігуса - з посади заступника секретаря Ради нацбезпеки та оборони.

Але це не зупинило від атак на президента. Вчорашні події на Банковій та у Черкасах, де "Нацдружини" атакували поліцію і намагалися прорватися до Порошенка знайшли відображення в пресі. 

The New York Times повідомив про 15 поранених поліцейських внаслідок конфлікту з "праворадикалами" в Черкасах. 

"Кілька десятків членів Нацкорпусу намагалися кинутися на сцену, де виступав президент Порошенко, а також заблокувати його кортеж. Поліція застосувала сльозогінний газ. Раніше сутички сталися і в Києві неподалік адміністрації президента", - зазначає видання. 

І нагадує, що події відбувалися напередодні президентських виборів і на фоні корупційного скандалу в оборонці після журналістського розслідування, в якому "замішане" підприємство, "контрольоване Порошенком". Відзначимо, що йдеться про Кузню на Рибальському, яку президент вже продав. 

Порошенко, як остання надія Заходу

Але далеко не всі західні оглядачі фокусуються суто на скандалі в оборонці перед виборами. У виданні Politico експерт "Атлантичної ради" Адріан Каратницький написав розгорнуту статтю під назвою "Чому захід знову любить Порошенка". 

Щоб не переказувати весь матеріал, наведемо основні меседжі. По-перше, Порошенко для Заходу виглядає останньою надією втримати Україну в орбіті. Напередодні президентських виборів Росія активізувала власні зусилля по впливу на перегони. Недавній звіт американських спецслужб показав, що Кремль використовує низку інструментів по впливу на хитку економіку України, а також корупційні механізми та кібер-вади з суспільними настроями. Головна мета - поразка Порошенка і прихід до влади менш антиросійського лідера. Тому на Заході дипломати вже розуміють, що Порошенко навіть з його повільними темпами реформ - єдиний шанс втримати Україну від дрейфу в сторону Москви. Перемога Зеленського чи Тимошенко влаштує саме Путіна.

По-друге, у Путіна нібито є й особисті мотиви допомогти Порошенку програти. Бо коли Петро Олексійович прийшов до влади, Путін не очікував такого "грізного супротивника". Російський лідер вважав, що ділові інтереси Порошенка будуть в Росії. Але Порошенко використав свою дипломатичну майстерність, заручився підтримкою заходу, і допоміг вдарити по Росії жорсткими економічними санкціями. В купі з цим Порошенко заборонив російські канали в Україні, розвивав українську мову і навіть доклався до створення незалежної православної церкви, яка отримала Томос, послабивши вплив РПЦ в Україні. А ще можна згадати поставку Джавелінів та зброї із США. 

По-третє, Кремль залучає гроші, здійснює кібератаки на ЦВК, підігріває міжетнічний та міжконфесійний конфлікти, здійснює провокації в соцмережах, атакує політиків, зливає компромат, впливає на бізнесменів та олігархів, коротше залучає всі інструменти для послаблення Порошенка, підвищуючи політичну температуру напередодні виборів. 

І на фоні всього цього, критикований Порошенко все ж виглядає єдиним кандидатом для Заходу. Бо інші можуть послабити зв'язок України із Заходом, і зупинити недавній прогрес. І це розуміння призводить до того, що на Заході можуть закрити очі на недоліки Порошенка. І прийняти його таким, який він є. І навіть українські патріоти-ліберали приходять до такого висновку. Той самий інтелектуал Ярослав Грицак заявив, що "головне рішення для лібералів сьогодні - це підтримати Порошенка в першому турі чи почекати до другого". 

В якості висновку хочеться сказати, що цю статтю коментувати важко. В чомусь вона логічна, а в багатьох моментах - дуже неоднозначна. Тому утримаємося. Читайте та аналізуйте самі. 

А от The New York Times вважає, що жоден з переможців президентської гонки в Україні не влаштує Москву. Бо в нього буде мало простору для маневрів. Якщо переможе Порошенко, то, звісно, глухий кут між Києвом і Москвою збережеться. Але й інші кандидати не особливо допоможуть Путіну. Та сама Тимошенко критикує Кремль, називає Росію агресором, а Зеленський підтримує вступ в ЄС і говорить про війну з Росієюі його зв'язки з Коломойським - це мінус для Москви. Проросійський кандидат Бойко ж шансів має небагато, навіть попри спокуси для виборців в якості зниження тарифів. Також проти Москви грає і те, що жителі окупованих територій Донбасу і Криму не голосуватимуть. І загалом Кремль втратив важелі впливу на Україну.  

Також посол США в Україні Марі Йованович кілька днів тому відзначала децентралізацію та інші українські реформи, хоча й натякала, що потрібно багато чого зробити ще.

Меркель не пробиватиме Керченську протоку

Найцікавішою історією тижня є інформація Bloomberg щодо Мюнхенської конференції з безпеки в лютому, і прохання віце-президента США Майка Пенса до канцлера Німеччини Ангели Меркель надіслати власні кораблі до Криму, Керченської протоки, щоб спровокувати Росію. Мова йде про не раз анонсований нашою владою другий прорив Керченської протоки українськими кораблями в супроводі західних спостерігачів. 

Виданню цю інформацію підтвердили три джерела. 

Майк Пенс закликав Меркель направити німецькі військові кораблі через вузький канал між Кримським півостровом і материковою частиною Росії, щоб показати Путіну, що західні держави не відмовляться від свого доступу до цих вод, за словами чиновників, які говорили на умовах анонімності.

За їх словами, Меркель відмовилася, пославшись на застереження президента України Петра Порошенка.

Німецький канцлер нібито погодилася разом з французами відправити конвой в якості одноразової акції. Але Порошенко наполягав, що цього буде недостатньо для вирішення проблеми - він хоче відкрити протоку, яку блокує Росія, на постійній основі.

Франція так само відмовилася від цієї операції, бо сприймала ідею як непотрібну провокацію росіян. 

Тут важливо, що США не змогли переконати європейців в необхідності такої операції. В ЄС же дуже обережно поставилися до прориву Керченської протоки, бо за нею могло стояти бажання США розсварити Євросоюз з Росією і зірвати будівництво "Північного потоку-2". Цей випадок вкотре продемонстрував розкол між США та ЄС, який існує сьогодні. Навряд чи американці діятимуть самі без ЄС в плані прориву протоки.

Для Києва ж відмова від допомоги у плані прориву означає, що наші ВМС будуть змушені діяти самостійно, або ж взагалі не ризикувати. Минула спроба в листопаді 2018-го завершилася атакою на наші кораблі і взяттям у полон 24-х моряків, які сидять досі в російській в'язниці. Один раз росіяни кораблі можуть пропустити, але розблокувати протоку самостійно і назавжди Україні без допомоги сьогодні не під силу. Особисто Порошенко може втратити чергову нагоду продемонструвати власну силу захисника українських інтересів перед виборами.