Справа Савченко: Надія в кінці тунелю

Божевільний фарс, у який перетворився "процес" над Надією Савченко, потроху наближається до кінця. Яким би він не був. Вироку у справі адвокати Савченко очікують в другій половині лютого, може – на початку березня. Хоча, зважаючи на той факт, що на фінал не так давно сподівались ще на початку лютого – щось передбачити тут непросто.

Погано зліплена докупи справа розповзається на очах. Особливо добре це стало помітно на судовому допиті слідчого Дмитра Маньшина, який допитував Савченко ще на самому початку, у Воронежі у липні 2014 року, щойно її перевезли на російську територію.

Звичайно, російський слідчий видав всі заготовлені фрази про те, що "Савченко брала участь в бою, в ході якого загинули російські журналісти". Але коли почався власне допит, стало зрозуміло, що слідчий більше схожий на школяра, який розбив вікно – і не встиг придумати правдиву версію власної непричетності до того моменту, як його спіймали.

На питання чи були у нього підстави підозрювати Савченко в причетності до загибелі співробітників ВГТРК, Маньшин заявив, що "в матеріалах справи все це є". На питання про те, як слідчий спілкувався з Савченко, і чи перевіряв він її документи, Маньшин відповів, що записав дані зі слів затриманої, а привіз її "представник ополчення". Звідки взявся свідок-ополченець і чи був він допитаний, Маньшин не пам'ятає. Які саме і коли саме звинувачення були пред’явлені Савченко, слідчий не пам’ятає. Єдине, що запам’ятав слідчий – це той факт, що Савченко допитували в якості свідка, тому ніяких дрібниць – на кшталт адвоката – програма допитів не передбачала.

Логічне зауваження адвоката Савченко Фейгіна про те, що від рішення про затримання Савченко до пред'явлення звинувачень пройшло кілька днів, що є грубим порушенням, до якого можна додати порушення територіальної підсудності, слідчий скромно промовчав.

Звичайно, все це можна сприйняти як добрий знак. Якби було завдання "закрити на максимум" – глядиш і слідчого би краще підготували, і "злочини" спробували б собі бодай уявити і хоч би на папірчику описати.

Врешті, в адекватній країні навіть наявних очевидних порушень з боку слідства було б достатньо, щоб справу закрити. Хоча у випадку з Росією, звичайно, все не так. Людей там "закривали" – і "закривають" до сьогодні і не завдаючи собі праці створити правдоподібну провину.

Суд однозначно не бере курсу на виправдання Савченко. Жоден з аргументів її очевидної невинуватості – хоч білінги мобільного, хоч дані про переговори про її обмін з сепаратистами, у яких були на неї свої плани, до справи так і не долучили. Як не долучили, звичайно, і даних про причетність до викрадення конкретних кремлівських функціонерів.

З іншого боку, робити Надію Савченко символом "безжальної хунти", яку карає справедлива рука ФСБ, теж начебто передумали. Відсутність інтересу до процесу з боку придворних пропагандистів та провідних пропутінських ЗМІ дозволяє на це надіятись.

Скоріше за все, Кремлем буде реалізовано варіант з визнанням Савченко винною – і передачею її для "відбування покарання" в Україні. За умови "визнання" Україною вироку російського суду – і "гарантування" відбування Надією покарання. Маленьке прощальне приниження в бік жінки і країни, які попсували Володимиру Володимировичу стільки крові – і стали зримим початком кінця його короткої і, загалом, бездарної диктатури.