Молдова проти "Газпрому": Чим загрожує Україні протистояння сусідів з російським монополістом

Впродовж останніх днів всі вже якось звикли до того, що у сфері торгівлі та споживання викопних вуглеводів діється абсолютний хаос. Хоч Китай, де припиняється подача електрики на заводи і фабрики через брак вугілля, хоч Велика Британія, де так добре поборолися за незалежність від ЄС, що залишились без бензину на заправках, який тепер доставляє армія, хоч ціни на блакитне паливо в Європі, які щоденно продовжують бити рекорди — все це створює атмосферу доконаного хаосу.

На подібному тлі повідомлення про те, що в сусідній Молдові парламент відмовився обговорювати новий контракт із "Газпромом", виглядає не так вже й помітно.

Її активно обговорювали хіба що на російських пропагандистських ресурсах, де публікували статті під заголовком "Кишиневу слід повчитись в Будапешта" — явно натякаючи на нещодавно укладений ганебний контракт між "Газпромом" та Угорщиною.

Але в реальності "медовий місяць" між Молдовою та російським газовим монополістом наразі неможливий. Навіть незважаючи на те, що головна молдовська газотранспортна компанія на 50% плюс одну акцію належить "Газпрому".

Причина полягає в тому, що російська компанія вимагає оплати не тільки за газ, який поставляла безпосередньо для Молдови — але і за блакитне паливо, що його використовували мешканці Придністров'я. Використовували — і не сплачували за нього десятиліттями. В результаті утворився борг в розмірі, не багато не мало, у 7.5 мільярдів доларів. Що для Молдови, де мешкає 3.5 мільйона осіб, виглядає як абсолютно фантастична сума. Платити цей "борг" не сильно поспішав навіть проросійський очільник країни Ігор Додон. А нова президентка Молдови Майя Санду, заледве вступивши на посаду, публічно заявила, що не збирається сплачувати ні копійки за газ, який спожили сепаратисти на окупованих Росією територіях. Після чого стосунки Кишинева із "Газпромом" сподівано зіпсувалися.

Наразі у Молдови є з "Газпромом" контракт, чинний до кінця поточного року. Але що буде далі — ніхто до пуття не знає. Можливо, буде підписано іще одну річну угоду на не надто вигідних для Кишинева умовах — а там, до кінця 2022-го, буде добудована необхідна інфраструктура для постачання газу з Румунії. Тим паче, що газогін звідтіля, Ясси-Унгени-Кишинів, вже добудований. Але також можливо, що сторони так ні про що і не домовляться. В такому випадку Кишинів буде шукати газ скрізь, де можливо.

У цьому місці сусідам можна би було побажати усіх благ у справі звільнення від газової залежності. Але є в усій цій історії декілька моментів, на якій варто звернути увагу і українській владі.

Якщо Молдова не домовиться з "Газпромом", це іще скоротить транзит по Трансбалканському газовому коридору, який проходить через нашу територію. Що, відповідно, скоротить прибутки від транзиту.

І, по-друге, поки Кишинів не почне отримувати весь необхідний газ з Румунії (який, по факту, також буде російським — тільки поставленим вже через "Турецький потік") — Молдові доведеться збирати всі можливі газові ресурси на європейському ринку, перекуповуючи їх на вході в українську ГТС. Якщо зважити на той факт, що Україна і сама живе на "віртуальному реверсі", перекуповуючи російський газ у європейських компаній — то цілком можливим є і загострення конкуренції у цій своєрідній сфері газопостачання. Особливо на тлі того, що Угорщина, після нової угоди з Росією, вже не зможе здійснювати реекспорт російського газу в сьогоднішніх масштабах, оскільки отримуватиме за пільговими цінами значно менші обсяги.

Хоча якими б не були всі ці супутні обставини, українцям, мабуть, варто щиро побажати, аби сусіди таки позбулися безпосередньої залежності від російської "газової зброї". Навіть якщо задля цього доведеться якийсь час витрачати газ дещо більш ощадно.