Сорос проти Орбана: Як сварку через гроші філософією прикривали

Конфлікт стосовно принципів функціонування Євросоюзу, про який Depo.ua вже неодноразово писало, отримав несподіване продовження.

Спочатку в нього втрутився Джордж Сорос. Який у статті для проекту "Синдикат" заявив, що Європа повинна більш рішуче протистояти Угорщині та Польщі у їхніх спробах махнути рукою на верховенство права. Себто обмежити доступ цих держав, які відмовляються підтримувати ідеали Європейського союзу, до його фінансових ресурсів. І розповів, як, з його точки зору, буде краще реалізувати ці обмеження.

"Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан і – в меншій мірі - фактичний правитель Польщі Ярослав Качинський виступають не проти якоїсь абстрактної концепції верховенства закону. Для них принципи верховенства закону є практичним обмежувачем їх особистої і політичної корупції. Вето (на прийняття бюджету ЄС – ред.) стало відчайдушною грою двох серійних порушників цих принципів", – констатує у своїй статті Сорос. Описуючи при тому оборудки, за допомогою яких Орбан викачує гроші з угорського бюджету, закуповуючи медобладнання за значно завищеними цінами, і при тому намагається закріпити за собою прем'єрське крісло на десятиліття наперед.

Угорський прем'єр також відповів цілою статтею. Якщо пропустити звичні закиди про "Сорос – злочинець", її суть зводиться до кількох моментів. Перший полягає в тому, що Сорос не має права "командувати лідерами ЄС". У який спосіб відбувається це "командування", Орбан не уточнив. Адже рішення про необхідність пов'язати ставлення країн до верховенства права з розміром їхньої економічної підтримки приймав явно не він. Якщо бути точним, це було спільне рішення Ради ЄС та Європарламенту. Проголосоване, щоправда, простою більшістю національних посадовців всіх держав ЄС та депутатів Європарламенту відповідно, що унеможливило нехитрий "взаємозахист" Будапешта та Варшави. 

Далі Орбан розповідає про те, як "християнська свобода" та "іудео-християнська модель сім'ї" зробила Європу великою. Складно сказати, чи Сорос заперечував іудейську чи християнську моделі родини. Можливо, десь у приватних розмовах із Орбаном. Врешті, про це, напевно, може краще розповісти сам угорський прем'єр, однопартійців якого місяць тому спіймали в Брюсселі на гомосексуальній оргії. "На його (Сороса – ред.) думку, демократія може бути тільки ліберальною, в той час як ми думаємо, що вона може бути християнською", - резюмує свій пасаж про духовність Орбан. Явно намагаючись забути той факт, що першопричиною його лих, здається, є не так "безродний космополіт" Сорос, як Ангела Меркель, плоть від плоті і кров від крові німецького Християнсько-демократичного союзу.

А далі Орбан, який заблокував прийняття бюджету ЄС і допомогу постраждалим від пандемії державам через бажання провернути свої сумнівні політичні реформи, довго розповідає, як економіка ЄС страждає зараз від криз, і наскільки важливою є "братерство і взаємна підтримка". Втім, звинувачувати популіста в лицемірстві було б наївно.

За великим рахунком, дискусія Сороса з Орбаном заторкує глибокі, філософські і вкрай важливі теми. Це дискусія про переваги повної свободи, лібертаріанства – і державного регулювання на благо суспільства. Це дискусія між прихильниками держави, в якій домінує право окремо взятого індивіда, із прихильниками домінування суспільного блага. Це дискусія між Гоббсом і Локком, врешті-решт.

Тільки ми зараз спостерігаємо вкрай дивний варіант цієї дискусії. З одного боку якої є біржевий спекулянт з багатим і специфічним життєвим досвідом. А з іншого боку – куций і недалекий популіст, друг Путіна, який в пресі розповідає про "християнські цінності", а в реальності потроху розпродає власну країну. І головна ціль цієї дискусії, здається, полягає в бажанні поквитатися з давніми противниками. А найбільш охоче ретранслюють цю дискусію – принаймні, точку зору Орбана – для нас із вами Russia Today та медведчуківські портали та проекти.

Тому послухати сучасне подовження суперечки Гоббса і Локка, про переваги "бездуховного капіталізму" та "соціальної держави", звісно, було б вкрай цікаво. От тільки доречним, здається, було б змінити спікерів. Щоби замість Сороса був хтось із адекватних ідеологів Республіканської партії США. А замість Орбана – хтось з теоретиків французького державного капіталізму. Чи поміркований соціаліст зі Скандинавії. І щоб про християнську демократію розповіла нам ну нехай та ж Ангела Меркель. Хоча подібну дискусію в сучасному світі навряд чи хтось особливо читатиме. В ній буде надто багато нудних букв. Це ж не сварка Сороса з Орбаном про фінансову допомогу з боку ЄС.