Між Мінськими угодами і "волею народу": Як Путін маніпулюватиме визнанням "Л-ДНР"

У міру того, як ймовірність початку негайних і повномасштабних бойових між Україною та Росією дій потроху згасає, питання про вірогідне визнання Росією "Л-ДНР", перший крок до якого зробила вчора російська Держдума, виходить на перший план.

Тим паче, що у цьому питанні є чимала доля інтриги. Оскільки достовірної інформації стосовно перспектив визнання "Л-ДНР" Росією немає не тільки в українських чи західних політиків, але, за чутками, навіть і в депутатів російської Держдуми, які вчора за це рішення голосували.

Певне уявлення про настрої як Кремля, так і Заходу на цю тему дала вчорашня спільна конференція російського президента із канцлером Німеччини.

"Більшість російських громадян співчувають жителям Донбасу... Знаю, що там (у Держдумі — ред.) було два проекти, один "Єдиної Росії", а другий — жорсткіший, безпосередньо звернення до президента про визнання цих "республік"... Голосування було відкритим, як мені сказали, вільним, партійна дисципліна не діяла, і більшість депутатів підтримали ту резолюцію, яку запропонувала КПРФ" — переповідав історію Путін.

При тому, для різноманітності, переповідав доволі точно — оскільки, за чутками, спочатку, за добу до голосування з'явився альтернативний до комуністичного проект рішення від "Єдиної Росії", а потім, вже буквально за дві години, депутатам від влади надійшла вказівка — голосувати на свій розсуд. Тож вийшло так, що більшість комуністам принесли саме депутати "ЄдРа", які, фактично, торпедували свій власний проект рішення.

Тож, загалом, меседж Росії був наступним: "Влада готова продовжувати переговори, а "народ" прагне допомогти "братам на Донбасі" і визнати їх "незалежність". Надмірна кількість лапок в попередньому реченні пояснюється тим фактом, що роль "народу" виконували кілька десятків депутатів Держдуми. Середньостатистичні ж громадяни Росії особливого братства з мешканцями Донбасу, за даними соціологів, не відчувають.

У відповідь на заяву Путіна канцлер Німеччини Олаф Шольц повідомив, що подібне визнання стало б не тільки порушенням Мінських домовленостей, але й політичною катастрофою. З боку США сьогодні пролунала чітка заява стосовно того, що визнання "незалежності" "Л-ДНР" стане однозначним виходом Росії з Мінських домовленостей. Тож позиція Заходу та України в цьому питанні є цілком синхронними. Більше того, навіть прес-секретар російського президента Дмітрій Пєсков заявив, що визнання самопроголошених республік "не корелюється з Мінськими угодами".

В цьому місці виникає логічне питання — якщо в Росії не прийняли рішення, визнавати "Л-ДНР" чи поки що утриматись — то навіщо був потрібен увесь вчорашній цирк у Думі, який явно контролювався з путінської адміністрації?

Відповідь очевидна. Рішення стало своєрідною "гібридною дипломатією". Яка, з одного боку, почасти відвернула увагу від зниження накалу — наразі тільки словесного — на кордонах України. Курс на деескалацію частина путінського електорату могла би сприйняти як прояв слабкості.

При тому рішення Держдуми — і загроза його офіційного схвалення Путіним — може бути використане як засіб тиску на Україну з вимогою або сідати за стіл переговорів з контрольованими Москвою бойовиками вже і негайно — або ж назавжди розпрощатися з Донбасом. І отримати, на додаток, загрозу нового збройного зіткнення, якщо "республіки" за допомогою регулярної російської армії спробують розширити свою територію до адміністративних меж українського Донбасу.

Ще одним способом використання цього рішення може стати визнання "Л-ДНР" в зручний для Путіна момент. Коли повідомлення про "порятунок 800 тисяч громадян Росії на Донбасі" — а саме стільки російських паспортів було роздано в регіоні — позитивно вплинуть на рейтинг Путіна перед черговою імітацією виборів.

Втім, яку б стратегію не обрав російський лідер, Україні залишається одне. Не піддаватись на політичний шантаж, відстоювати вої інтереси, не дозволяючи втратити суверенітет, погнавшись за поверненням територій, і чекати чергового кризового моменту в російській історії, в який забране стане можливим повернути.