Між голодом і тиском: Чому Кім Чен Ин готується до "конфронтації та діалогу" із США

Лідер Північної Кореї Кім Чен Ин, який не так-то й часто робить публічні заяви, схоже, зумів здивувати громадян своєї країни. Зокрема, на з'їзді Трудової партії у Пхеньяні він повідомив, що уряду країни слід перебувати у повній готовності до конфронтації з адміністрацією президента США Джо Байдена. Що не стало новиною після заяв дипломатичного відомства КНДР про "ворожу політику адміністрації Байдена". А от що дійсно здивувало — це заява про те, що Північна Корея при тому повинна бути готова і до діалогу з Вашингтоном.

Конфронтація із США може трапитися, якщо КНДР буде "захищати гідність держави та її інтереси, що полягають в незалежному розвитку і наявності гарантій миру і безпеки", як про те казав Кім Чен Ин.

Чому саме Північній Кореї слід готуватись до "діалогу", він не уточнив. Хоча здогадатися, здається, не складно. Оскільки навіть сам північнокорейський лідер публічно заявив про брак продовольства в країні. Виключно внаслідок "несприятливої погоди" та "закриття кордонів через пандемію". Ситуація досягла тієї стадії, коли військовослужбовців навіть найбільш боєздатних частин розпускають по рідних селах задля "надання допомоги сільському господарству" — в обмін на обіцянку при поверненні принести в підрозділ певну кількість продуктів. Навіть сам Кім Чен Ин схуд зі 140 кілограмів до 90 впродовж останніх трьох-чотирьох місяців. Навряд чи це пов'язано із браком продовольства, звичайно. В будь-якому випадку, північнокорейський лідер міг би написати про це книжку, видати у США і непогано заробити.

Втім, не голодом єдиним — на ситуацію впливає і той факт, що нова адміністрація США, за доброю вашингтонською традицією, проголосила денуклеаризацію Корейського півострова одним із пріоритетів зовнішньої політики.

І почала цей процес із масштабного саміту Джо Байдена та президента Південної Кореї Мун Чже Іна. Цей саміт, в ході якого південнокорейський президент зустрічався й подовгу говорив з представниками усіх гілок влади у США, продемонстрував, що стосунки Вашингтона та Сеула змінилися. Від "заморозків" періоду президентства Трампа, який безуспішно намагався вирішити всі проблеми Корейського півострова шляхом особистих переговорів з Кім Чен Ином, США та Південна Корея повертаються до "командної роботи". Настільки, що про питання "перезавантаження" стосунків з Пхеньяном зараз дискутують у Вашингтоні глава Національної розвідувальної служби Південної Кореї Пак Чі Вон на пару з директором ЦРУ Вільямом Бернсом.

При тому США, щоби загладити негаразди минулих днів, взяли на себе зобов'язання провакцинувати всіх 550 тисяч південнокорейських військових, а також дали дозвіл Сеулу на розробку власних балістичних ракет (знявши умову про те, що подібна розробка призведе до втрати військової допомоги з боку США).

Простіше кажучи, Вашингтон повертається до адекватної дипломатичної роботи. Натомість Пхеньян, який постраждав від стихійних лих і відмови Китаю та Росії приймати заробітчан через пандемію, опинився на порозі масштабного голоду. Із яким добре було би щось вдіяти — інакше солдати, що пішли працювати по селах, можуть повернутися звідтіля без харчів. Ну, або не повернутися зовсім. Що, як не крути, підштовхує Кім Чен Ина до розмов із підступним Заходом.

От тільки починати їх він звик із чергової істеричної заяви про неминучу "конфронтацію". Яка, втім, може змінитися "діалогом" по волі внука великого Кім Ір Сена. Наскільки ця дискусія виявиться продуктивною — покажуть найближчі місяці. Але поки що складається враження, що помірковані кроки адміністрації Байдена чинять на північнокорейського диктатора більший вплив, ніж спроби братання — чи подальші істеричні погрози — з боку його попередника на посаді президента США.