Дуда і пранкери: Як "Вован" і "Лексус" продемонстрували самотність Росії

Новина про те, що російські пранкери "Вован" (Володимир Кузнєцов) та "Лексус" (Олексій Столяров) поговорили з президентом Польщі Анджеєм Дудою, видаючи себе за генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша, який нібито вирішив привітати Дуду з перемогою на виборах, пройшла в Україні практично непоміченою. Втім, як і на Росії.

При тому що з формальної точки зору, пранк вдався. Речник канцелярії президента Польщі автентичність розмови, розміщеної пранкерами на YouTube, підтвердив. Як і представництво Польщі при ООН, де пранкери зуміли пройти верифікацію.

Сам Анджей Дуда від інциденту фактично відмахнувся, написавши в Twitter про те, що здивувався тому, чому "генсек ООН" так добре вимовляє слово "зубровка".

Політичне життя Польщі під час пранку обговорювалося без особливого ентузіазму. Пранкери заявили, що Дональд Туск нібито нещодавно поскаржився у телефонній розмові на можливу дискримінацію у Польщі представників ЛГБТ-спільноти. Дуда запевнив, що ніхто й нікого не дискримінує, а Туску, мовляв, він просто "не подобається".

Ключовим в усій цій історії, здається, було питання про те, чи не хоче, бува, новообраний президент Польщі повернути Львів та інші землі, які його країна втратила в минулому. Дуда, слід йому віддати належне, категорично відповів: "Ні, це - Україна!". Додавши, що у Польщі ніхто не веде політичної дискусії на цю тему. Жодна адекватна політична сила не планує нічого "повертати".

В епізоді про стосунки польського президента з чинною українською владою, Дуда навіть запевнив, що Зеленський, на його думку, є "хорошим хлопцем".

Єдиним злегка антиукраїнським моментом стало припущення Дуди про те, що Україна може бути джерелом нових випадків захворювання коронавірусом в Польщі. Оскільки у Польщі проживають багато українців, а у Варшаві знають, що ситуація з поширенням коронавірусу в нас непроста. Втім, і в цьому епізоді якоїсь антиукраїнської риторики не прозвучало.

Навіть польська опозиція за результатами цієї розмови пред'явила до чинної влади лише одну претензію. Стосовно того, чим займається Бюро національної безпеки, якщо російські "жартівники" так запросто можуть поговорити з польським президентом.

В тому, що мила і жартівлива парочка "Вована" і "Лексуса" працює на ФСБ, сумніватися не доводиться. Хоча б тому, що проти них жодного разу не було розпочато жодної, навіть адміністративної, справи. При тому що підвести дії Вована і Лексуса під статтю 20.1 російського адмінкодексу, ту, котра про дрібне хуліганство – завдання до смішного просте. Особливо на Росії, де цілі партії та релігійні течії були проголошені "екстремістськими" за куди як менші провинності.

До речі, "благородні жартівники" неодноразово використовували громадян і навіть дипломатів з інших країн для здійснення більш ефективних пранків. І от їхні посібники якраз і опинялися за гратами – як, наприклад, співробітник киргизського МЗС, який свого часу допоміг пранкерам розіграти Петра Порошенка, якому вони представилися "президентом Киргизстану". Доля цих посібників ФСБ-шну парочку особливо не цікавила.

Але, за великим рахунком, цього разу пранк "Вована" і "Лексуса" провалився. Звичайно, Дуда "повівся". Звичайно, він говорив з людьми, із якими в нормальній ситуації не перекинувся б в парою слів. Але на ключове в усій історії питання –  "Чий Львів?", яке для польського політика, за задумом російських "гумористів", це щось на кшталт запитання "Чий Крим?" до політика російського, отримало вкрай небажану для них відповідь.

Партію "Право і справедливість", від якої балотувався Дуда, можна вважати – і не без підстав – консервативною популістською силою. Яка вибудовує в країні якийсь химерний патріархальний авторитаризм, бореться з європейськими цінностями, приймаючи при тому європейську економічну допомогу, і робить чимало інших речей, за які адекватним полякам доводиться червоніти.

ФСБ-шні жартівники прагнули показати, що польські політики в реальності нічим не відрізняються від політиків російських, і так само мріють забрати в сусідів свій "Крим" – пардон, Львів. І тут "Вована" з "Лексусом" спіткала прикра поразка. Виявилося, що навіть представники "Права і солідарності" позбулися "фантомного болю" за "східними кресами", втраченими Польщею менше ста років тому. Бажання "підправити кордони" перестало бути адекватною політичною метою на схід від Росії.