Лукашенко ще бореться: Як Путіну не вдалося поглинути Білорусь на "передноворічному обіді"

Вчорашні переговори президентів Росії та Білорусі не обіцяли бути ні легкими, ні швидкими. Як писало Depo.ua, впродовж останніх місяців Москва жорстко пов'язала збереження економічних преференції для Мінська з "поглибленням інтеграції". А інтеграцію в Кремлі пропонували настільки глибоку, що вона передбачала відмову Білорусі від помітної частини інститутів незалежної держави - на кшталт Центробанку та власної митниці.

У відповідь на що президент Лукашенко, за чутками, провів нараду з вищими білоруськими посадовцями, присвячену жорсткому тиску з боку Росії, і ухвалив на ній рішення "до кінця стояти за незалежність".

І навіть напередодні вчорашньої зустрічі російський прем'єр Дмитро Медведєв у черговий раз нагадав про необхідність злиття державних інституцій Росії і Білорусі в рамках Союзної держави. А перший віце-прем'єр і міністр фінансів Росії Антон Силуанов перед самою зустріччю заявив про те, що компенсація втрат Білорусі, пов'язаних із виконанням російського "податкового маневру" в ході якого Мінськ буде вимушений сплачувати всі податки на російську нафту та нафтопродукти, можлива у тому випадку, коли в Союзній державі з'явиться "нарешті, наприклад, хоча б єдина валюта".

На такому інформаційному тлі російські експерти та журналісти роздумували про наслідки "поглинання Білорусі" як про практично вирішену справу.

І навіть знаходили у всій цій історії "геополітичне виправдання", яке полягало в тому, що Путіну, звичайно, треба буде знову обиратися на посаду президента в 2024 році, що за російсько Конституцією ніби як не дозволено. Натомість створення реальної "Союзної держави" дозволить російськму президенту знову "обнулити лічильник" періоді свого правління - адже "Союзом" він ще не керував.

Втім, у свою чергу білоруський президент на роль бек-вокалу для Володимира Володимировича демонстративно не поспішав. І за день до зустрічі також заявив, що Москва відхилила всі пропозиції Мінська щодо цін на газ і компенсації за "податковий маневр" в нафтової галузі. А заодно натякнув, що така позиція ні до чого доброго не приведе.

Тому нікого не здивував той факт, що з вчорашньої чотиригодинної зустрічі, в якій взяли участь не тільки президенти обох країн, але й без малого половина кабмінів Росії та Білорусі, вийшло доволі мало результатів.

Якщо говорити коротко, то прес-служби обох президентів повідомили про якесь достатньо неозначене "зближення позицій" сторін. Зокрема, за даними речниці білоруського керівника Наталі Ейсмонт, "були зближені" позиції стосовно ціноутворення на газ, роботи білоруського нафтопереробного сектора в умовах російського "податкового маневру", та поставки білоруських продуктів харчування на російський ринок.

А перший віце-прем'єр і міністр фінансів Росії Антон Силуанов розповів журналістам, що Росія і Білорусь "створять робочу групу для підготовки пропозицій щодо інтеграції і вирішення спірних питань".

"У нас ціноутворення на газ – з цим питанням ми повинні визначитися і, починаючи з 2020 року, виробити пропозиції щодо формування цін на цей вид енергії", - розповідав він на прес-конференції, явно намагаючись сказати щось чітке й конкретне. Але відчуваючи при тому, що чітка й конкретна констатація того факту, що переговори фактично провалились, не сподобається декому у Кремлі.

Втім, той факт, що Путін та Лукашенко прийняли рішення іще раз зустрітись до Нового року - попри вчорашній "передноворічний обід" - достатньо прозоро натякає на те, що домовленостей з розряду "пільги на вуглеводні в обмін на державний суверенітет" досягнуто не було.

Що, загалом, і прогнозовано. З одного боку, і Олександр Григорович не для того стільки років лавірував у своїй багатовекторній політиці, щоби легко "здати" суверенітет. І не для того він, врешті-решт, сина Миколку стільки років ростив, без зайвої сором'язливості позиціонуючи його як єдиного легітимного наступника. І помітимо, майже виростив. Це для кандидата на посаду президента 14 років - безнадійна молодість, а для спадкоємця престолу - цілком пристойний вік.

З іншого боку, і Володимир Володимирович вже не той, яким був. П'ятнадцять років існування без дієздатної опозиції, без реального політичного конфлікту, сильно зменшили здібності Путіна до переговорів і пошуку компромісу. Тому, здається, на президентів Росії та Білорусі чекає ще не один "перед", а також і "післяноворічний" обід.

Питання полягає лише в одному. Рано чи пізно Володимир Володимирович зрозуміє, що добровільного приєднання Білорусі до Росії не трапиться. Від того, яке рішення він прийме після цього, залежить доля сусідньої до нас держави. А почасти - й наша власна.