Лист Філарета до РПЦ: Для чого двом патріархам "токсична любов"

Лист предстоятеля Української православної церкви Київського патріархату Філарета до Архієрейського Собору РПЦ з пропозицією відновити "молитовне спілкування" був настільки несподіваним, що в соцмережах новину про нього довгий час вважали відвертим фейком. Втім, після визнання автентичності листа очільником прес-служби УПЦ КП, останні сумніви зникли. Філарет дійсно звернувся до РПЦ.

При тому що цей крок - вельми "токсичний" для предстоятеля УПЦ КП. Не конче замовляти соціологічне дослідження, щоби з певністю сказати, що переважна більшість вірних УПЦ КП поставляться до будь-якого спілкування з "московськими попами", скажемо м'яко, з великим сумнівом. Тим паче - до пасажів, де патріарх просить у ієрархів РПЦ вибачення і вибачає їм. Стримана реакція на це, загалом, є цілком природньою для конфесії, яка від самого початку існування вибудовувала свою ідентичність на протистоянні з РПЦ. І це протистояння тільки зросло й неймовірно загострилось по мірі того, як РПЦ стала активним учасником гібридної агресії проти України.

З якоїсь точки зору, стримано-позитивна реакція Архієрейського собору РПЦ на лист Філарета - не менш "токсична" і для предстоятеля РПЦ Кирила, у якого нітрохи не менше своїх радикалів. Яким дуже складно зрозуміти, чому у документах собору "громадянин Денисенко" і "монах-розстрига", як зазвичай іменували патріарха Філарета "у дусі братньої любові" клірики РПЦ, став раптом "колишнім митрополитом Київським".

Тому в обох сторін, вочевидь, повинні бути дуже вагомі причини для того, щоб зіграти в цю гру.

Спробу пояснення ситуації надав учора ввечері прес-центр Київської патріархії. Зводиться вона до того, що "зміст та мотиви" листа патріарха Філарета "можуть бути підставою для неправильних висновків". А причиною цього звернення було намагання РПЦ вступити у діалог з Філаретом, передане у Київську метрополію за посередництвом ієрархів російсько-емігрантської РПЦЗ. Результатом такого діалогу мало би стати "нормальне церковне спілкування" між УПЦ КП та РПЦ, якому заважають ніби-то тільки "зняття сану" "анафематствування", які Моспатріархат свого часу застосував до Філарета.

І от на соборі ці рішення мали "визнати небувшими". Але не визнали. Себто, простіше кажучи, УПЦ КП ніби як "кинули". Що не заважає Київському патріархату "вітати бажання з боку Московського Патріархату вести діалог".

Всьому цьому можна було б повірити, якби не декілька "але". Найбільше з яких полягає в тому, що патріарх Філарет чудово розумів, що його, скоріше за все, "кинуть". Він чудово знає своїх противників. Врешті-решт, він і сам був високопоставленим ієрархом РПЦ. І, не зважаючи на все це, "підставився" із листом. А Кирил, в свою чергу, "підставився" з шанобливим розглядом листа і створенням відповідної комісії для ведення діалогу. У яку щоправда увійшли махрові антифіларетівці - під орудою очільника Відділу зовнішньоцерковних зв'язків митрополита Ілларіона. Про якого на українських інформресурсах УПЦ МП чомусь скромно мовчать, перераховуючи головно українських ієрархів, що увійшли до складу комісії.

Реальних причин такої поведінки може бути декілька. Одна з них - бажання патріарха Філарета і справді зняти "анафему", що допомогло б йому у переговорах з патріархом Константинопольським про визнання УПЦ КП і отримання нею автокефалії.

Інша можлива причина - що патріарх Філарет "перестрахувався". Маючи інформацію про надання автономії УПЦ МП з боку РПЦ - але не знаючи, що ця автономія матиме доволі вузькі рамки і буде дещо декоративною, він заздалегідь спробував навести мости з можливою "автономною УПЦ МП", завівши примирливий діалог з Москвою. В такому разі усе вчорашнє "примирення" невдовзі розсмокчеться без будь-яких видимих наслідків.

Іще один можливий варіант, вельми радикальний, вочевидь, полягає в можливому бажанні вже вкрай немолодого патріарха (88 років - все-таки не жарти) запустити процес реального об'єднання між поміркованою частиною УПЦ КП і проукраїнською частиною УПЦ МП, який, гіпотетично, може завершитись створенням нової конфесії, яку визнає Константинополь. І який, безумовно, призведе до розколу в обох конфесіях, залишивши по собі два уламки з числа радикально налаштованих вірян.

Котре із цих припущень буде вірним - покажуть найближчі місяці. Але, в будь-якому разі, крихкий баланс співіснування православних конфесій України вчора явно було порушено. Більше того - стиль всієї історії з "автономією" УПЦ МП та листом Філарета свідчить, що замовником і активним учасником цих комбінацій була не Луб'яка. Надто вже тонко все розіграно. Скоріше за все, Кирил, який провів декілька років в опалі, вирішив повернутися за геополітичну шахівницю, не сильно узгоджуючи свої кроки з Кремлем, і зіграти на ній непросту і ризиковану партію з Філаретом. Чого це йому коштуватиме, і чи не буде в РПЦ нового глави - також покажуть найближчі місяці, якщо не тижні.