Козир для Ердогана: Як Україна перекриватиме Путіну Босфор

Вчора Дональд Трамп офіційно повідомив у Твіттері, що зустріч з Володимиром Путіним на полях саміту G20 скасовується. Після відсутності розмови між президентами в Парижі на Росії дуже сподівалися, що вони зустрінуться в Аргентині. Але Трамп, дочекавшись звіту розвідки по подіях в Керченській протоці, односторонньо скасував рандеву до вирішення ситуації і звільнення наших арештованих моряків.

Паралельно з цим Україна продовжує перемагати Росію медійно. ЄСПЛ на звернення Мін'юсту зобов'язав Росію відзвітувати про стан полонених моряків. Про підтримку нових санкцій проти РФ заговорив федеральний президент Франк-Вальтер Штайнмаєр. А канцлер Німеччини Ангела Меркель запевнила під час зустрічі з прем'єром Володимиром Гройсманом на полях українсько-німецького бізнес-форуму, що особисто поговорить з Путіним про Азов, звільнення наших хлопців, і транзит газу. Це лише на перший погляд добре для нас, але насправді краще для Путіна. Бо будь-який контакт зі світовими лідерами для нього - це посилення переговорної позиції. Тому полонені моряки і будуть використовуватися з цією метою. І ми лише програємо, бо відпускати українців і дослухатися до Меркель одразу Путін не стане.

Додав жару командувач ВМС України адмірал Ігор Воронченко на другій Міжнародній конференції з морської безпеки, яка триває в Києві.

"Ми будемо вимагати закриття Босфору і Дарданелл для РФ у зв'язку з агресивними діями Росії в Чорному і Азовському морях. Такий захід передбачений Конвенцією Монтре про статус проток", - заявив адмірал.

Тут варто одразу зробити уточнення, що згідно з Конвенцією Монтре від 1936-го року, за торговими кораблями всіх країн зберігається вільне право проходу протоками. Але режим проходу військових кораблів для чорноморських і нечорноморських країн відрізняється. Загальний тоннаж військових кораблів нечорноморських держав в Чорному морі не повинен перевищувати 30 тис. тонн. Підвищення цього максимуму до 45 тис. тонн можливе в разі збільшення військово-морських сил чорноморських країн. Термін перебування у морі кораблів нечорноморських держав обмежений 21 добою. Саме тому НАТО не буде вводити кораблі в море.

Простіше кажучи, американські кораблі, які регулярно заходять в море і слідують до берегів Румунії, Туреччини, а також України для спільних навчань не можуть дислокуватися в регіоні на постійній основі.

Такі обмеження, особливо після анексії Криму, дають Росії можливість вільно почувати себе в багатому на нафтогазові поклади Чорному морі навіть попри те, що вихід до нього мають три члени НАТО - Болгарія, Румунія та Туреччина. У перших двох занадто слабкий флот, а з Туреччиною, котра контролює Босфор, в Кремля багато спільних інтересів, від "Турецького потоку", будівництва турецької АЕС Аккую, до Сирії. Україна та Грузія, які є союзниками НАТО, так само не мають конкурентних ВМС.

Які плани в України

Коли адмірал Воронченко ділився своєю експертною думкою, то він послався на 19 статтю Конвенції Монтре. В ній прописано, що під час війни, якщо Туреччина не є воюючою стороною, "військові судна воюючих держав не мають права проходити через Протоки", а також "військовим суднам воюючих держав забороняється проводити будь-якого роду захоплення, здійснювати право відвідання й огляду і вчиняти будь-які ворожі дії у Протоках".

Саме педалюючи питання війни з Росією Україна схоже планує створити передумову для перекриття російським військовим кораблям Босфору. Через що, очевидно, має постраждати забезпечення оперативного з'єднання ВМФ Росії в Середземному морі. А також будуть обмежені можливості російського флоту по проведенню операцій біля берегів Сирії, бо єдиний шлях з Чорного моря в Середземне - через Босфор, Мармурове море, Дарданелли та Егейське море.

Дуже дивує, що такі глобальні заяви робить командувач ВМС, який мав би розповідати, на якому етапі перебуває створення "москітного флоту", а не голова МЗС Павло Клімкін чи очільник Мін'юсту Павло Петренко. Бо питання напряму пов'язане з міжнародною політикою та правом. Більше того - робота над такими речами вимагає підключення юридичних компаній, які займаються морським правом. Це досить недешеве задоволення.

Окрім цього, сама можлива тактика України виглядає дивною.

По-перше, навіть не дивлячись на введений воєнний стан у 10 областях, формально війни з Росією у нас немає. Мова не про емоційний аспект, а суто юридичний. Визнання Росії країною-агресором і окупантом на законодавчому рівні не є оголошенням війни.

По-друге, якщо навіть і буде створений прецедент, Росія визнаватиметься воюючою стороною через агресію в Керченській протоці, то такою самою воюючою країною буде Україна. І до неї застосовуватимуться такі ж санкції по закриттю Босфору за 19 статтею Конвенції Монтре, як і до Росії. Безперечно, ми не зазнаємо через це великих втрат. Пройти через Босфор сьогодні може хіба наш старенький фрегат "Гетьман Сагайдачний", який за свої 25 років брав участь у спільних операціях з кораблями НАТО, входив у Середземне море. Росіяни зазнають набагато більших незручностей. Але чи надто великих? Угруповання в Сирії вони вдало забезпечують з повітря. А стрільбу "калібрами" по "ворогах" на території Сирії росіяни практикували не тільки із Середземного моря, але і Каспійського. Заблокований Босфор для Путіна, навіть в теорії, стане хіба іміджевим ударом, ніж чимось болючим. Так само це не вирішить проблем на Чорному та Азовському морях, де Кремль перетворив Крим на військову базу з новітнім озброєнням, а модернізація флоту хоч і гальмує, але все ж триває. Конкуренцію росіянам в регіоні можуть створити хіба турки. А вони не припливуть на Азов захищати прибережні води Маріуполя та Бердянська.

По-третє, навіть мова про таку ідею з вуст адмірала Воронченка вже дає козир Туреччині. Ердоган запропонував, щоб турки стали посередниками між Росією та Україною у вирішенні кризи на морі. З Путіним у Ердогана достатньо робочі стосунки. Окрім економічної співпраці вони навіть у Сирії знаходять компроміс. Туреччині зараз дуже вигідно вступити у цю кризу задля торгів із США, які влітку ввели проти Туреччини санкції, а також мають розбіжності щодо "боротьби з тероризмом" та економічних інтересів, зокрема в Сирії.

Американці точно не відмовилися б від закриття Босфору для російських військових кораблів. Бо це зняло б з порядку денного питання присутності російського флоту в Середземному морі, який змушений був би вийти до баз в Севастополі та Новоросійську.

Також Туреччині може бути вигідний "козир Босфору" у розмові з Росією. Не тільки через сирійські справи, зокрема в Ідлібі, але й проект каналу "Стамбул", котрим планується пов'язати Чорне і Мармурове моря. З ініціативою будівництва 43 км каналу вже виступав Ердоган. І говорив, що він повинен стати альтернативою Босфору. Мета будівництва - економічна. Вже зараз трафік торгових кораблів достатньо великий для Босфору, а у випадку аварій, канал блокується, страждає логістика. Та на канал "Стамбул" потрібні інвестиції. Не виключено - гроші можна буде знайти на Росії. Їх можуть дати і американці, але за цим послідують їхні умови.

Реформування Конвенції Монтре

Під час Львівського безпекового форуму американський політолог, керівник Джеймстанунского фонду Глен Говард заявляв про необхідність перегляду конвенції Монтре 1936 року, яка заважає американським кораблям постійно знаходитися в Чорному морі. Їх перебування там обмежується 21 днем. І саме це заважає США стримувати росіян в регіоні. Посилення Росії в Чорному морі є викликом для Східного флангу НАТО. Румунський і болгарський флоти є застарілим. І хоча НАТО укріплює свою присутність в регіоні, зокрема США поставляють Румунії батареї ПРО, звісно за гроші, питання потужності на воді дуже актуальне. Безперечно, можна працювати із союзниками, як з Україною, поставляючи "Айленди" та пропонуючи фрегати. Та як показує досвід, питання затягується, зокрема через небажання країн платити гроші за транспортування і навчання команди, а також бюрократію.

Набагато надійніше мати змогу забезпечити постійну присутність саме американського флоту на морі. Туреччина має власні інтереси і на них покладатися американці не можуть.

Тому США зацікавлені в перегляді Конвенції Монтре. І українсько-російська криза, а також можливе будівництво каналу "Стамбул" може стати відправною точкою до педалювання цього питання. Зрозуміло, що проти виступатиме Росія.

Тут є додаткові складнощі. Бо інтерес США до перегляду Конвенції посилить переговорну позицію Туреччини. І вже турки торгуватимуться з американцями. Наприклад, Ердоган може вимагати від США закрити очі на закупівлю російських С-400 і не виключати Туреччину з програми F-35. Та і взагалі закривати очі на зв'язки з Росією та внутрішню політику Туреччини, зокрема реакцію на це санкціями.

Саме тому можливість початку відповідної роботи зі сторони США виглядає сумнівною. Наразі їм не дуже вигідно посилювати позиції Ердогана.

Чи вдасться Україні перекрити Путіну Босфор

Сьогодні така перспектива виглядає сумнівною. Як мінімум тому, що у Туреччини та Росії набагато більше спільних економічних зв'язків та інтересів, ніж в Анкари та Києва. Ми вже згадували про будівництво росіянами АЕС, а також запуск "Турецького потоку", робота якого в результаті конфлікту, котрий виникне у випадку закриття Босфору, може припинитися. Туреччина залежна від російських ресурсів та туристів. Прибуток Туреччини від останніх тільки в 2017-му році склав $4,5 млрд. Українськими туристами росіян не перекрити. Так само Україна навряд чи зможе допомогти Туреччині втихомирити курдів, яких швидко підбурять російські спецслужби у випадку сварки через Босфор. Конфлікти в Сирії між державами також гарантовані. Зараз росіяни гарантують збереження турецьких інтересів там.

Простіше кажучи, перекриття Босфору в Ердогана доведеться банально "купити". Грошима, інтересами, ресурсами, яких в України немає. Чи готові до цього країни Заходу, США, особливо враховуючи занадто малу шкоду Росії, яку завдасть цей крок - ще те питання. Здається, що в цій історії мова може йти виключно про перегляд Конвенції Монтре в інтересах США. Але і така перспектива наразі не виглядає реальною.