Неформат. Путін сам на сам із Ліхтенштейном

Нормандський формат помер. Цього разу його смерть констатували не тільки українські патріоти, яким він не подобався з моменту народження. І не сепаратисти, які від початку знали ціну цього документу. Край йому поклали навіть не звичні вже півтори сотні обстрілів українських позицій на добу. Хоч, здавалось би, куди далі.

Читайте також Порошенко, Меркель і Олланд 24 серпня в Берліні обговорять ситуацію на Донбасі

Останнім аргументом на користь того, що нормандський формат мертвий, став пошук винних у тому, що він взагалі виник. Поки українська влада повторює мантру про непорушні мінські домовленості, незабутній Сікорський вже пояснює світу, що справи з розв'язанням конфлікту на Донбасі йдуть погано виключно тому, що Берлін і Париж "приватизували" право рятувати ситуацію. Священне право, яке належить виключно керівництву Євросоюзу. Достовірна прикмета - якщо починають шукати винних, справи геть кепські.

І в своїх звинуваченнях екс-очільник польського МЗС і екс-маршал Сейму пішов навіть далі від чинного польського президента, котрий з дня на день збирається верхи на білому коні кинутись мирити росіян з українцями. Щоб показати тим самим німцям і французам, як слід "миротворити".

Щоправда, і Берлін у боргу не залишається. Чого коштує тільки декларація про те, що всі німецькомовні країни - Австрія, Швейцарія, Німеччина та Ліхтенштейн - спільно займуться вирішенням українського конфлікту! У межах ОБСЄ, звісна річ. Ніякого Четвертого Рейху, нічого такого.

Треба думати, найближчим часом слід чекати на публікацію програм "Врегулювання кризи в Україні силами любителів темного пива" (ні, не підходить - знову німецькомовні виходять), чи "Орнітологи Західної Європи в боротьбі за мир на Донбасі".

Було б навіть потішно - якби не півтори сотні обстрілів на добу.

Врешті, цим список миротворців не вичерпується. Є ж іще США. Щоправда, двосторонній формат переговорів по Донбасу Росія - США помер, не встигнувши народитись. З помпою і фанфарами анонсовані в російській пресі переговори по лінії "Нуланд-Карасін", в ході яких мали вирішити всі українські проблеми з сепаратистами (без українців і сепаратистів, звісно) обмежились однією зустріччю без видимих результатів.

Читайте також Путін сідає за стіл переговорів із "дияволом"

Натомість Росія і США паралельно встигли посваритися з усіх питань, які обговорювали між собою впродовж останнього часу. "Підвішена" доля Сирії, фактично розірваний договір про ракети малої і середньої дальності - все це, безумовно, свідчить про готовність Росії з кимсь про щось домовлятись.

Хоча, з іншого боку, і домовлятись західному світу вже немає про що. Наявний статус-кво на Донбасі, схоже, не надто хвилює ЄС чи США. Де чітко розуміють, що ні бліц-крігу в Україні, ні маршу на Польщу чи Балтію не буде. Від надміру жвавих дій російської армії ЄС та США убезпечились чітко окресленою погрозою посилення санкцій. Чи їм здається, що вони убезпечились. Питання закрито. Принаймні для тих, до кого точно не долетять снаряди під час нічних обстрілів. Можна спокійно висловлювати стурбованість.

Інша річ - Володимир Путін. Він би якраз хотів продовжити переговори. Хай довгі, занудні і беззмістовні - але цілющі для враженої гордості. Путін хоче відчувати себе частиною історичного процесу. Спадкоємцем князя Володимира і генсека Андропова в одному флаконі. При тому бажано говорити напряму з ненависним Обамою. У гіршому випадку - з Меркель та Олланд. Але їм нема про що говорити з Путіним. Все, що вони хотіли сказати про конфлікт - вони сказали. Всім, чим збирались погрозити - погрозили. А тепер у них просто є інші справи. Щоправда, вони на зло відбудуть символічну зустріч з Порошенко на День Незалежності в Берліні. Без Путіна. І щоб там не говорилося. І який би там не був результат. Але це вже плювок в обличчя Володимиру Володимировичу.

Натомість говорити з Путіним, здається, хоче тільки Дуда. Що російського президента чомусь зовсім не радує.

І все, що залишилось Путіну - це вояжі до вкраденого Криму, плавання з Медвєдєвим на батискафі, і дискусії про продаж вина в санаторно-лікувальних закладах. Ну і переговори з Ліхтенштейном, звичайно, якщо "Німецька ліга на підтримку українського народу" таки почне свою безпощадну і рішучу діяльність.