Команда затятих "русофобів": На кого Байден спиратиметься, формуючи політику по Україні

Поки Дональд Трамп з неприхованою надією на чудо здійснює всі ритуальні тілорухи, пов'язані з судами та перерахунком голосів, перед його суперником постає перша серйозна адміністративна проблема. Йому слід підібрати й презентувати громадськості свою команду.

Особливо важливим цей крок є тому, що, на відміну від Трампа, Байден ніколи не був схильний до одноосібних рішень, тому посадовці в його адміністрації впливатимуть на реально політику США помітно більше, ніж то було за попереднього господаря Білого дому.

При тому кадрового голоду у Байдена немає. Більше того, непублічні, але жорсткі перегони ймовірних претендентів на ключові посади в новій адміністрації розпочалися, насправді, ще задовго до перемоги.

Але й простою ситуацію з кадрами назвати теж непросто, оскільки більшість претендентів на найвищі посади Байдену доведеться проводити через голосування в Сенаті. Контроль над яким, скоріше за все, залишиться в республіканців, через що в представників "прогресивного крила" Демократичної партії буде відносно небагато шансів на успіх. Але й призначення підкреслено нейтральних людей, на яких би погодились помірковані республіканці, можливо викличе нерозуміння уже в рядах молодшого покоління демократів, які немало зробили для перемоги.

Попри всю важливість економічного блоку команди Байдена, ключовими для українсько-американських стосунків є постаті, пов'язані з міжнародними стосунками та військовим блоком.

Для розуміння масштабів та ретельності роботи Байдена в цій сфері, можна навести один факт – забезпеченням зовнішньополітичного аспекту кампанії нового президента США займалися близько 2 тисяч експертів, об'єднаних у 20 робочих команд. Частина з них після інавгурації, призначеної на 20 січня, продовжить свою роботу у складі Держдепу.

Ключовим претендентом на посаду державного секретаря наразі є Сьюзан Райс, якій не дісталася свого часу роль віце-президентки США.

Сьюзан Райс

Позитивна новина полягає в тому, що Райс була одним з найжорсткіших критиків Росії в стані демократів. А негативна – в тому, що будучи з липня 2013 року по січень 2017-го радником президента США з питань нацбезпеки вона так і не підштовхнула Барака Обаму до якихось рішучих дій – на кшталт постачання зброї Україні. Хоча, задля справедливості слід відзначити, що вона була в числі архітекторів та лобістів масштабних антиросійських санкцій з боку США.

В період правління Трампа вона жорстко критикувала Білий дім за рішення вивести частину американського контингенту з Німеччини, а також за небажання розслідувати інформацію про те, що російська влада стимулювала талібів нападати на американських військовослужбовців в Афганістані.

Втім, ймовірність її потрапляння на посаду не є стовідсотковою – через те, що Сьюзан Райс не користується надто великою популярністю в республіканців, тому провести її через Сенат може бути проблематично.

На випадок, якщо провести Райс не вдасться, наступним кандидатом, вочевидь, є Ентоні Блінкен, який був радником Байдена з питань нацбезпеки в період перебування на посту віце-президента, і займався кураторством зовнішньополітичного напрямку в передвиборному штабі. Впродовж останніх двох років Блінкен неодноразово говорив про необхідність посилення антиросійських санкцій – при чому як за дії Кремля в Україні та Сирії, так, останнім часом, і за отруєння Навального.

Ентоні Блінкен

Окрім того, Блінкен стверджував, що Байден "не буде втоптувати в бруд НАТО, а буде зміцнювати потенціал альянсу, інвестувати в нові можливості, щоб ми могли проводити ефективну політику стримування і справлятися з новими викликами в кіберпросторі, космосі, в сфері штучного інтелекту та інших областях, надавали суттєву допомогу таким країнам, як Україна і Грузія, Західні Балкани". До речі, в разі, якщо Блінкен з якихось причин не потрапить на пост держсекретаря, його кандидатуру всерйоз розглядають і стосовно заповнення вакансії радника з національної безпеки. Іншими кандидатами на посаду держсекретаря, хоч і з меншими шансами на успіх, є сенатори Кріс Мерфі та Кріс Кунс.

Стосовно керівництва Пентагоном – то найбільш ймовірною претенденткою тут є Мішель Флурной. Яка, з одного боку, ніби є ветераном цієї сфери – оскільки в міністерстві оборони почала свою діяльність іще в 90-х, за президентства Клінтона. Потім, на якийсь час перейшовши на академічну кар'єру, Флурной повернулася до Пентагону в 2009-му, коли Барак Обама призначив її заступником міністра оборони з політичних питань.

Мішель Флурной

Її кар'єра запам'яталася двома кардинально протилежними твердженнями. З одного боку, вона відверто глузувала з Міта Ромні, коли той стверджував, що Росія є "головним геополітичним противником США". Щоправда, це відбувалося іще наприкінці 2012 року, іще до агресії Кремля проти України. З іншого боку, в 2016 році вона безуспішно вимагала в адміністрації Обами почати поставки Україні летальних озброєнь та кардинально збільшити масштаби американської підготовки українських бійців.

Таким чином, більшість кандидатів на посади, від яких залежатиме дипломатична та військова підтримка України Сполученими Штатами, демонструють схильність якщо й не до проукраїнської, то, принаймні, антиросійської риторики. Залишається сподіватися, що українській владі вдасться використати ті шанси, які дасть нам зміна геополітичного курсу США після цьогорічних президентських виборів.