Проблеми в Коломойського: Як скандал з "підкупом" австрійських партійців вдарить по олігарху

Історією про десять мільйонів євро готівкою – буцімто, від Ігоря Коломойського та інших українських бізнесменів, за які купив собі прохідне місце у списку "Австрійської партії свободи" діловий партнер цих бізнесменів Томас Шелленбахер, в Україні, звичайно, нікого не здивуєш. Кожен, хто знайомий з нашими політичними реаліями, може розповісти чимало навіть цікавіших історій про те, хто, кому і що саме заніс за місце в прохідній частині списку. Вражає, хіба що, ціна – за чутками, до Верховної Ради як попереднього, так і поточного скликання навіть із "чужих" і не розкручених людей брали близько 5 мільйонів, а які не які друзі чи помітні політики могли сторгуватись менше, ніж за половину цієї суми. Втім, що хотіти – Європа є Європа. Рівно як нікого на наших теренах не здивує і той факт, що посереднику в цій угоді, Ернсту Н., не сплатили обіцяних перед угодою коштів. Дивним виглядає хіба лише той факт, що учасник такої сумнівної угоди вирішив відстоювати свої права в суді.

Врешті-решт, не зацікавила ця історія і австрійську прокуратуру, адже особи, що розподіляють місця у партійних списках, державними службовцями не є, тому й отримавши вигоду за свою діяльність, закону формально ніби й не порушують. Цікавим, звичайно, є момент стосовно того, чи задекларували вони в особистих прибутках отримані кошти – але наразі, поки сам факт передачі коштів судом не доведений, то й говорити нема про що.

Втім, історія, за розслідування якої бореться відомий австрійський антикорупціонер, депутат Національної Ради Петер Пільц, все-таки не є абсолютно тривіальною. Вся штука в тому, в яку саме політичну силу несли гроші "гінці" українських олігархів. Якби йшлося про віденських соціал-демократів чи консерваторів – то й говорити не було би про що. Але "Австрійська партія свободи", творіння покійного Йорга Гайдера – це ультраправа націоналістична партія, яка з усіх інших європейських партій подібного штибу чи не найтісніше і не найвідвертіше співпрацює з путінською Росією.

Ці "націоналісти" у грудні 2016 року – через два роки після початку агресії проти України - підписали офіційну угоду про "кооперацію та співробітництво" з кремлівською "Єдиною Росією". Вони ж неодноразово заявляли про необхідність скасувати санкції проти Росії, їздили з візитами до Криму і виконували інші обов’язкові номери учасників кремлівського кишенькового кордебалету. І от саме подібним кадрам, ймовірно, носили гроші гінці від одного небезвідомого "жидобандерівця" та його соратників. А фінансування настільки відвертого прокремлівського проекту тягне якщо й не на державну зраду, то на створення комунікаційного каналу з путінським табором – цілком.

Логічне питання, що виникає в цій історії – хто саме запустив у обіг неприємну для Ігоря Валерійовича тему і примусив обманутого посередника йти до суду і влаштовувати увесь цей шум. Довго шукати за ймовірним виконавцем не доведеться. Досить згадати "Ібіцагейт". Якщо хто забув – йдеться про публікацію відеозаписів, таємно зроблених за декілька місяців до попередніх австрійських виборів. На відео було зафіксовано тодішнього очільника Партії свободи (а після тих виборів - віцеканцлера) Гайнца-Крістіана Штрахе та його помічника Йоганна Гуденуса з, як вважалося, "племінницею російського олігарха". Австрійські політики від правопопулістської партії, зокрема, обговорювали з "багатою росіянкою" фінансування партії в обмін на різні преференції після приходу до влади.

І хоча виконавці того трюку дотепер залишилися офіційно невідомими, є істотні причини вважати, що чи то увесь сценарій події був написаний у Вашингтоні – чи то там, принаймні, зуміли спритно скористатися чужими досягненнями і забезпечити належний резонанс тій історії, яка призвела до краху урядової коаліції і відвертій маргіналізації "партії свободи".

Тому, не виключено що й зараз, в період посилення спроб ніяк не пов’язаного із президентом олігарха повернути собі "несправедливо націоналізований" банк і взяти активнішу, хоч і не афішовану, участь в політичному житті країни, Ігорю Валерійовичу зробили прозорий натяк. Хотілось би вірити, що він до нього дослухається і надалі буде поводитися більш зважено.