Коли Цукерберг стане Кисельовим

За перипетіями скандалу з публікацією даних акредитованих в “ДНР” журналістів — які чи то “співробітники терористів” (на думку підкреслено анонімних “миротворців”), чи то єдине достовірне джерело “правди з Мордору” (на думку їх самих і їхніх прихильників), мимо уваги пройшла інша, багато в чому — не менш цікава медіаподія.

Мова про звинувачення “Фейсбуку” у маніпулюванні та “ручному управлінні” інструментом Trending Topics. Яке полягало як в скромному видаленні частини новин з “Трендів” (зокрема, матеріалів як про окремих республіканців — при тому не стільки Трампа, стільки “адекватів” на кшталт Міта Ромні, так і про всі праві сили США загалом), так і навпаки, в уведенні у “тренди” новин, які при нормальній ситуації не мали шансів туди потрапити рівно ніяких. Таке штучне додавання на їхньому внутрішньому жаргоні називалось “ін'єкцією”.

З одного боку, інформація про такі фокуси була отримана порталом Gizmodo від анонімного джерела, і “Фейсбук” її негайно спростував. З іншого ж боку, кількість анонімних джерел після того тільки збільшилась.

Формально, в режимі “ручного управління” працює більшість новинарних сайтів, (depo.ua — не виняток). З іншого боку, ручний відбір матеріалів в Trending Topics є, як мінімум, обманом користувачів — якщо зважити на офіційну позицію “Фейсбуку”.

Втім, облишмо юридичні формальності — здолати адвокатів Цукерберга у цьому питанні буде непросто, та й офіційну доктрину компанії можна просто змінити.

Цікаво інше. Сама ідея подібної маніпуляції інформацією — за умови можливості впливати на те, що читає мільярд з гаком осіб — є спокусливою до нестерпного. Бо “незначні” маніпуляції “Фейсбуку” (якщо вони, звичайно, мали місце) — це, без сумніву, найкращий інструмент маніпуляції громадською думкою зі всіх, що існують на сьогодні.

Пряма заборона будь-якої інформації — чи пряме маніпулювання нею — рано чи пізно перетворюється на кисельовщину. Якій не вірять, з якою борються, і яка неможлива ніде, крім авторитарних та диктаторських суспільств. І навіть там її вплив часом призводить до бажаного ефекту, а часом — стає предметом насмішок.

Натомість тонка маніпуляція з інформацією, яка, ймовірно, мала місце в історії з найпопулярнішою соціальною мережею, є набагато перспективнішим і потужнішим інструментом впливу саме на демократичні суспільства.

Республіканці, (не)представлені в Фейсбуці, не “розпинають хлопчиків”. Просто про них говорять менше, ніж мали б — і вони просто потиху відкочуються на якийсь собі політичний маргінес. Звідки решта публіки може спостерігати за їхнім життям за старанно дібраними і добре розтиражованими ілюстраціями у вигляді найдикіших вибриків Трампа — чи хто там прийде йому на зміну в майбутньому. Ні, звичайно, вони самі зростили такого кандидата, і “Фейсбук” у тому не винен — але той факт, що частина однопартійців Трампа робить все можливе, щоб якось його зупинити, ццілком міг би вплинути на ставлення публіки до партії. А можна його і вивести з трендів геть — і тоді все повернеться по-іншому.

При тому трохи далі від США діяти за допомогою “Фейсбуку” можна і куди як рішучіше. Додавши до маніпуляцій з “трендами” ще й блокування — тимчасове чи постійне — людей та цілих спільнот на основі “чисельних скарг користувачів” (перевірити які не може ніхто, крім співробітників компанії) .

Навряд чи “Фейсбук” робить подібні речі в реальності. Поки що — у випадку з Україною — явно відсутні дієві стимули.

Але можливість, і спокуса, залишатимуться завжди, поки ми будемо вважати соціальну мережу майже що заміною реальному світу. Поки джерела інформації, що формують наше уявлення про реальність, будуть на 60-70% складатись з того, що пропонує стрічка “Фейсбуку”. Поки ми, не вагаючись, кидатимемо туди найпотаємніші роздуми, оціночні й незрілі судження (за якими нерідко доводиться жалкувати), фотографії власних дітей.

При тому уникнути “диктатури “Фейсбуку” - чи будь-якої іншої соціальної мережі максимально просто. Досить лиш припинити всю свою довіру, знання і вільний час віддавати у чужі руки, які тримають “штурвал” соціальних мереж. І читати новини, за можливістю, з першоджерел. Співставляючи, в разі потреби, різні версії. Час, зекономлений внаслідок неучасті в “дискусіях” на “Фейсбуці” (хоч тут доречне зовсім інше слово) це цілком дозволить. Коротше кажучи, жити адекватним людським життям. І ніякий “старший брат” нам тоді нічогісінько зробити не зможе. Та й не буде тоді його, отого “брата”.