Коли конгресмени попросять у Трампа голову Тіллерсона

Попервах промова керівника Держдепу США Рекса Тіллерсона у Міжнародному науковому центрі ім. Вудро Вілсона виглядала, як майже зразкове озвучення зовнішньополітичної доктрини США.

Тіллерсон сказав чимало правильних і виважених речей. Зокрема, він назвав дії Росії "зловмисними тактиками проти США та Європи", спрямованими на підрив єдності та економічних успіхів трансатлантичних партнерів.

Він чітко зазначив, що доля антиросійських санкцій, які "пліч-о-пліч" підтримують США та ЄС, залежить від виконання Росією Мінських домовленостей. Чим, до слова, одразу ж викликав традиційний шквал обурення в Росії, де намагаються переконати увесь світ – і самих себе, що Росія є тільки гарантом, а не виконавцем цих угод.

Хоча і в тексті промови суперечливі моменти траплялися. Зокрема, коли Тіллерсон заявив, про те, що "ми працюємо разом з Росією (в Сирії – ред.), визначаючи, як не допустити того, щоб громадянська війна спалахнула знову". Себто сам факт таких зусиль з боку Держдепу, звичайно, має місце – але при тому, вочевидь, не завадило б додати, що при тому Росія не займається миротворчою діяльністю разом зі США, але й лобіює збереження асадівського режиму, і інтереси союзного поки що Ірану. І цілком готова задля цих інтересів почати громадянську війну знову. Не кажучи вже про те, що збройні провокації росіян та військ Асада проти ліберальної сирійської опозиції ніколи й не припинялися.

А потім почалося спілкування з пресою. І сподівані неприємності – разом із ним. Скандал викликала відповідь Рекса Тіллерсона стосовно того, чому було зменшене державне фінансування Держдепу США на наступний бюджетний рік.

"Це (скорочення бюджету дипломатичного відомства США – ред.) відображає очікування того, що у нас будуть успіхи у розв'язанні конфліктів в деяких конфліктних регіонах, і ми перейдемо до надання їм інших видів підтримки", - заявив Тіллерсон.

Дипломатичному та експертному співтовариству після цього на декілька годин просто заціпило, після чого посипались закономірні питання.

"Коли напруження зростає, зростає також і потреба в дипломатії. Наприклад, в Північній Кореї, Китаї, Саудівській Аравії, Ємені, Україні та Катарі. Відхід від дипломатії посилює ймовірність збройного конфлікту" – відносно коректно зреагував на заяву держсекретаря сенатор Джін Шагін.

Люди без посади мали можливість висловлюватися різкіше. Наприклад, Річард Гаас, керівник впливового аналітичного центру Council of Foreign Relations висловив своє крайнє здивування позицією Тіллерсона: "Тіллерсон пояснює скорочення кадрів та фінансування Держдепу частково очікуваннями, що США вдасться досягти успіху у врегулюванні певних конфліктів. Справді? Яких? КНДР? Україна? Південнокитайське море? Ємен? Ізраїль-Палестина?".

Всі учасники обговорення, насправді, знали відповіді на ці риторичні питання. Знали, що скорочення видатків на Держдепартамент – це виконання передвиборних обіцянок Дональда Трампа, а не "сподівання на завершення" якихось-там конфліктів. І обурення викликав саме той факт, що у Тіллерсона вірність політичним інтересам боса стойть вище від реального стану справ із зовнішньою політикою та ситуацією у світі. Вище від інтересів нацбезпеки США, якщо говорити узагальнено.

І штука навіть не у випадково кинутій недорікуватій фразі. Штука в тому що із Держдепу Тіллерсона продовжується відтік кадрових дипломатів, а декотрі вакансії залишаються незакритими місяцями.

І не далі як позавчора двоє колишніх дипломатів високого рангу Ніколас Бернс та Раян Крокер у статті для The New York Times писали, що "фактичний демонтаж" американської дипломатичної служби відбувається якраз тоді, "коли вона найбільше потрібна". Причини – як скорочення бюджету, так і невміле керівництво.

Загалом, всі розуміють, що чинний керівник американської дипломатії давно погодився дотримуватись заданої Конгресом ідеології. Біда лиш в тому, що він не знає, як втілити її на практиці. Що, вочевидь, впродовж найближчих місяців, якщо не тижнів, стане вироком для його перебування на своїй посаді.