Мрія Ердогана: Чи дозволять США винищити сирійських курдів

І без того невесела історія Сирії готується, здається, перегорнути ще одну криваву сторінку. Не надто очікуючи на фактичне виведення військ США із Сирії, президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган готує масовану "зачистку" курдського населення країни.

Звичайно, офіційно Анкара наполягає на тому, що її військові дії спрямовані проти курдських бійців в Сирії, яких вона вважає терористами, а не проти курдського народу. Але як виглядатиме турецька операція в реальності - якщо навіть з власними громадянами курдського етносу Анкара не надто церемониться - здогадатися нескладно.

Судячи зі скромного мовчання як Путіна, так і Асада, перший, скоріше за все, не хоче, а другий - не може відрадити турецького лідера від ідеї провести масову "зачистку". Стосунки з Ердоганом для них явно важливіші, ніж можливість відвернути гуманітарну катастрофу чи підтримати своїх вчорашніх союзників у війні з Ісламською державою.

Поки що "торгуються" тільки США. Радник з національної безпеки США Джон Болтон заявив у неділю, 6 січня, і повторив сьогодні, що США вимагають від Анкари гарантій безпеки для курдських підрозділів, які воюють на боці міжнародної антитерористичної коаліції проти "Ісламської держави". І до отримання таких гарантій своїх військових із Сирії Вашингтон не виводитиме.

Чи це реальний намір, чи все-таки блеф - наразі сказати неможливо. В будь-якому разі, Ердоган вже встиг відмовитись від зустрічі з Болтоном і назвати ці заяви "неприйнятними".

А заодно повідомив, що підготовка Туреччини до нового військового наступу проти "терористичних угруповань" в Сирії "в значній мірі" завершена. Судячи із того, що бронетехніка а бійці спецпідрозділів підтягувалися до кордону із Сирією ще в кінці минулого року, немає жодних причин йому не вірити.

На подібному фоні заява держсекретаря США Майка Помпео про те, що президент Туреччини нібито колись обіцяв американському колезі Дональду Трампу гарантувати безпеку сирійських курдів після виходу з Сирії військ США, виглядає якось не надто достовірно.

Наразі в Анкарі збираються не гарантувати курдам спокій, а отримати від США військові бази, з яких будуть виводити американських солдатів. Чи, принаймні, обіцянку з боку Вашингтона про те, що бази будуть знищені, а не передані курдам.

Втім, як би не склалась доля злощасних казарм, на разі схоже на те, що широкомасштабна операція проти курдів може розпочатися в найближчі тижні.

І призведе вона не тільки до масштабних зіткнень між курдами з одного боку, і турецькою армією (яка долатиме збройний опір), і протурецькими "добровольцями", які, скоріше за все, робитимуть брудну роботу - з іншого.

Більш віддаленим, але таким самим неуникним наслідком цієї операції стане дестабілізація в усіх районах компактного проживання більш ніж тридцятимільйонного курдського народу.

Оскільки свого часу іракські курди, які мали реальні шанси на здобуття незалежності, погодились на доволі скромно автономію на тих умовах, що, поміж іншого, Захід забезпечить відносну безпеку їхніх братів у Сирії. І зараз вони, вочевидь, спробують втрутитись в перебіг подій у Сирії. Якщо у Багдаді "не помітять" такої спроби - це викличе конфронтацію з Анкарою. А якщо навпаки, помітять - і спробують перепинити, то процес отримання незалежності іракськими курдами, призупинений за посередництвом США, може стрімко відновитись. Що цілком може призвести до початку повномасштабного протистояння і в цій не надто спокійній країні.

Тому Вашингтон, як гарант багатьох мирних домовленостей в регіоні, не може просто "встати і вийти", як того захотів президент Дональд Трамп. І навіть якщо "розтягнути" цей процес на чотири місяці - не усунувши при тому наявних протиріч між регіональними геополітичними потугами - вийде нітрохи не краще. Бо, одногоразу зрадивши союзників, "відіграти" ситуацію назад вже не вдасться. А від кривавого хаосу, що повисне над регіоном, не виграє не Вашингтон і навіть не Анкара. Виграє від нього зовсім інша геополітична потуга, що давно і старанно сприяє тому, щоб війна в Сирії ніяк не завершилась бодай якимось миром.