Химерний форум: Чому Зеленський нікого не здивував у Давосі

Другий день форуму в Давосі, за концентрацією абсурду, загалом, мало чим відрізнявся від першого, про який Depo.ua вже писало.

Напевно, реагуючи на попередження доповіді ВЕФу стосовно глобальних ризиків, яка оцінювала торгівельні війни як найбільш можливу загрозу для розвитку світової економіки, учасники форуму практично в режимі live  потихеньку домовлялися про початок нового митного конфлікту.

Зокрема, британські посадовці – в першу чергу, канцлер казначейства Дравід Саджид – недвозначно заявили, що готуються з квітня вести додатковий податок на "цифрові продажі", що неминуче вдарить по американських компаніях – в першу чергу, по Amazon.

У відповідь міністр фінансів США Стівен Мнучін делікатно натякнув, що поки в Британії розглядають питання податків на цифрові продажі, у США розглядають можливості докового оподаткування продукції європейського автопрому – і ці питання пов’язані між собою.

Дональд Трамп, який попервах взагалі не збирався їхати до Давосу, після вчорашньої промови увійшов у смак і дав цілу прес-конференцію. В якій на горіхи дісталося всім його опонентам – конгресменам США з їхнім імпічментом починаючи, і Гретою Тунберг закінчуючи.

Принц Уельський Чарльз вирішив нагадати світові про факт свого існування, і виступив з полум’яною промовою про необхідність "екологічно орієнтованої економіки" – і, знову таки, про потребу ввести "зелені податки". Монаршій особі в окремі моменти вдавалося, здається, перевершити навіть Грету Тунберг – якщо й не новизною та розмахом ідей, то, принаймні, пафосом.

Що не завадило злим журналістам нагадати, що приватний літак, яким принц Чарльз прилетів до Давосу, виділив в атмосферу близько 6 тон вуглецю – супроти 150 кілограмів, які виділяють на перевезення одного пасажира тривіальні комерційні рейси, з якими прагнуть боротися як Тунберг, так і принц Чарльз.

На подібному тлі український президент виглядав, скажемо так, органічно. Тому масову втечу слухачів із залу перед його виступом можна списати радше на репутацію, ніж на погану промову.

Суть якої, як всі вже, напевно, чули, зводилась до того, що "світ потребує переосмислення та оновлення правил, особливо правил міжнародної безпеки", інвестиційна привабливість України зараз є цілком порівнянною з Google епохи буремної молодості компанії, а Україну цілком можна прийняти в ЄС замість Великої Британії. Пасажі про "недолюбленість України", напевно, варто пропустити, щоб не потрапити в нетрі дешевого прикладного психоаналізу.

Логічне питання "для чого все це було сказано", насправді, також можна пропустити. Оскільки аналогічну претензію можна поставити до всіх – ну, майже до всіх - виступів на цьогорічному форумі в Давосі. Оскільки "інвестувати в Україну", економічна трансформація якої наразі є цілком декларативною, "відмовитись від викопного палива", якому наразі все ще немає альтернативи в багатьох сферах людського життя, а ті альтернативи, які є, доступні тільки найбагатшим країнам, чи пропозиції "посилити ріст світової економіки", на тлі того, що чергова тарифна війна розпочинається просто на сцені форуму  – все це заклики одного порядку.

Форум в Давосі, задуманий як зустріч людей, котрі визначають долю глобальної економіки на роки вперед, перетворився на політичне шоу. Яскраве, гротескне, по-своєму – цікаве. Але очікувати будь-яких практичних наслідків від цього шоу було б наївно.