Казахстанська рокіровка: Чому Назарбаєв вирішив піти

Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв вирішив скласти повноваження. Про це він повідомив у спеціальному відеозверненні до нації. "Я прийняв непросте для себе рішення припинити свої повноваження в якості президента", - заявив очільник Казахстану.

Загалом, Нурсултану Абішовичу останнім часом дуже сподобався жанр відеозвернень.

Наприклад, коли у лютому цього року Назарбаєв звернувся до Конституційної ради за роз'ясненням статті про дострокове припинення президентських повноважень, по республіці поповзли абсолютно логічні чутки. У відповідь на які Назарбаєв записав спеціальне відеозвернення, в якому попросив співгромадян "заспокоїтися" і запевнив, що ніяких дострокових виборів не буде. Скромно промовчавши про той факт, що це не завадить йому "передати трон".

Вибори таки і справді будуть плановими, в квітні 2020 року. А згідно із казахстанським законодавством виконувати обов'язки глави держави до виборів буде глава Сенату Казахстану Касим-Жомарт Токаєв. Натомість сам Назарбаєв збереже пост голови Ради безпеки республіки. Минулого року він, з притаманною йому мудрістю й розсудливістю, значно розширив повноваження цього органу. Назарбаєв також залишиться головою правлячої партії Нур-Отан і членом Конституційної ради.

Якою ж є причина несподіваного (чи то навпаки - ретельно підготованого) рішення Назарбаєва? В якості пояснення першим ділом пропонують вважати реакцію на протести, що охопили в лютому місяці місто Жанаозен та кілька прилеглих населених пунктів. Мовляв, саме після цих протестів Назарбаєв замінив уряд і підготувався чи то відійти на спокій, чи то проводити якісь реформи, а чи може навіть починати "поглиблювати інтеграцію" з Росією.

Втім, люди ближче знайомі з політичною історією сучасного Казахстану, можуть аргументовано заперечити. Цьогорічні протести в Жанаозені не йдуть ні в яке порівняння з акціями непокори у цьому ж місті - а також у всій Мангістауській області, що проходили, наприклад, у 2011 році. Як тоді зреагував Назарбаєв? Відправив війська, які, за офіційними даними, застрелили 15 (а за неофіційними - від 65 до 200) учасників протестів, кинув до в'язниці всіх, бодай частково причетних до організації громадянського спротиву, і оголосив, що "нафтовики Жанаозену стали розмінною картою в руках зовнішніх ворогів Казахстану". Кінець історії.

Тому цьогорічні протести безробітних, які завершились відкриттям у місті нових центрів зайнятості, на роль "двигуна змін в казахському суспільстві", які раптом заставили зректися посади президента з 29-річним стажем, не тягнуть аж ніяк. А звернення Назарбаєва до Конституційної ради, навпаки, натякає на те, що сьогоднішнє відеозвернення вже екс-президента - лиш черговий крок в ретельно підготованій комбінації.

Частково проливає світло на ситуацію той факт, що виконувачем обов'язків президента став саме Касим-Жомарт Токаєв. Звичайно - так мало відбутися за законом, скільки він займав посаду очільника казахського Сенату. Але питання про те, хто саме займатиме цю посаду в потрібний момент, у реаліях сучасного Казахстану знаходилося цілком в руках Назарбаєва.

Токаєв, до слова, також прожив вже 66 років, і під означення "нового покоління політиків", якому зібрався "дати дорогу" Назарбаєв, підпадає доволі слабко.

Але з точки зору претендента на посаду "спадкоємця", Токаєв - майже ідеальний кандидат, про що говорили іще з початку 2000-х. Оскільки в нього, на думку переважної більшості казахстанських оглядачів, начисто відсутні власні амбіції - що поєднується з начебто безмежною відданістю Назарбаєву. При тому він є хорошим виконавцем, професійним дипломатом, та користується підтримкою Заходу і Китаю (щоправда, на батьківщині його періодично звинувачують в лобіюванні інтересів Піднебесної).

Сказати достеменно, чи є Токаєв фінальною стадією в процесі передачі влади, чи насправді його роль є проміжною, наразі не може ніхто. Не виключеним є варіант приходу до влади нинішньої колеги Токаєва, депутатки казахстанського Сенату Дариги Нурсултанівни Назарбаєвої. Хоча ймовірність отримання вищої посади в державі жінкою в умовах сучасного Казахстану і видається сумнівною, але під делікатним керівництвом Нурсултана Абішовича та за діяльної участі Касима-Жомарта Токаєва, можливим є майже все.