Карімов - це середньоазійський Броз Тіто

Іслам Карімов - це середньоазійський Йосип Броз Тіто. По-перше, і той, і інший - нічий. Перший, народжений, ймовірно, таджичкою і вихований в Самаркандському дитбудинку, забезпечив цілісність Узбекистану, незважаючи на безліч кланових і міжетнічних протиріч. Другий, будучи сином хорвата і словенки, об'єднав Югославію, не дивлячись на безліч кланових і міжетнічних протиріч. Напівкровки, вони чимало досягли успіху у формуванні "титульного" націоналізму. 

Обидва не боялися йти на конфлікти з Москвою (благо, географія дозволяє) і її сателітами, забезпечуючи незалежність своєї зовнішньої політики в рамках наявного коридору можливостей.

Обидва при цьому розвивали відносини з Заходом, вбачаючи в ньому природню противагу Москві - але в стосунках і з ним, і з нею примудрялися тримати дистанцію.

Обидва побудували сильну в своєму регіоні армію. Обидва побудували кожен свою ідеологічну модель, що ліг в основу державного проекту - ігноруючи при цьому невдоволення "старшого братика".

У обох непросто склалося особисте життя, причому діти, хоч і влаштовані, залишилися на других ролях (хоча Тіто тут пощастило більше). Обидва збудували таку модель державного управління, яка нездатна працювати ні під чиїм іншим проводом.

Смерть що одного, що другого поставила крапку на консенсусі еліт і запустила затяжний період хворобливих трансформацій в країні (в кінцевому рахунку, в Югославії спалахнула війна, яка призвела до її розпаду, є ймовірність громадянської війни і можливість перекроювання Узбекистану - тільки десятирічної відстрочки у нього не буде). Причому ця трансформація запустила ланцюгову реакцію не тільки регіонального, але і глобального значення.