Капітуляція "задля діалогу": Як ПАРЄ підтримала арешти і репресії на Росії

Статут Ради Європи наголошує, що кожний член організації "має визнати принципи верховенства закону та здiйснення прав i основних свобод людини всiма особами, що знаходяться пiд його юрисдикцiєю".

Натомість чинний склад депутатів парламентської асамблеї Ради Європи вирішив повністю підтвердити повноваження російській делегації, не запроваджуючи жодних обмежень через дії, що суперечать принципам організації. 107 делегатів проголосували "за", 36 - "проти", і 24 утрималися.

При тому що вчорашнє засідання ПАРЄ виглядало чимось на кшталт продовження російьких мітингів на підтримку Олексія Навального. Не тільки українці та наші союзники з країн Балтії, але й кілька ключових європейських делегатів засумнівалися в доречності перебування росіян в Парламентській Асамблеї на тлі систематичного і грубого порушення прав людини у Росії.

"Чи може Росія ще залишатися членом Ради Європи? Це складне питання, але це питання потрібно нарешті розглянути", – заявляв французький політик Андре Валліні. "Не можна забороняти демонстрації, отруювати опозиціонерів, бити демонстрантів і кидати їх за ґрати. Це несумісно з членством в Раді Європи. Я говорю про червоні лінії", – констатував депутат Бундестагу Франк Швабе. Критика з боку Литви та України, природно, була іще жорсткіша.

Все, що змогли протиставити росіяни — це заяви віце-спікера Держдуми Толстого про те, що депутати ПАРЄ "перебувають під владою міфів, які поширюються і про Росію, і про справу Навального". І його ж авторства апеляції до правосвідомості європейців, на кшталт: "Яким чином ви говорите про отруєння (Навального — ред.), якщо на цю тему немає рішення суду?".

Від моменту дебатів до голосування минуло трохи більше, ніж пів доби. За той час російські правоохоронці вдерлися з незаконними обшуками та наступними арештами іще до дюжини російських опозиціонерів. А помітна частина тих, хто вчора публічно критикував Росію, сьогодні погодився залишити в залі ПАРЄ російську делегацію зі всіма можливими повноваженнями. Пояснюючи це "прагненням до діалогу".

Можна багато говорити стосовно причин такого рішення — і про неоптимальну підготовку до голосування з боку української делегації та дипломатичного відомства, і про бажання представників Західної Європи "не дратувати ведмедя", і їхню ж наївну віру в те, що європейський суд з прав людини допоможе якимось росіянам, постраждалим від свавілля влади.

Але вся ця історія матиме кілька неуникних наслідків. По-перше, в Москві зрозуміють, що всі гострі заяви ЄС стосовно готовності "помститися за Навального" - це не більше ніж блеф. Бо якщо вчора німецькі та французькі політики розповідали про "червоні лінії" у справі арешту Навального та подальшого придушення протестів, коли дійшло до голосування, підтримали всі права російської делегації. То чому після того Путін повинен вірити, що будь-які погрози виконавчих структур ЄС чи окремих лідерів національних держав — членів Євросоюзу є не таким самим блефом?

І з цього моменту логічно випливає іще один наслідок. За всі подальші арешти російських опозиціонерів чи побиття учасників протестів — рівно як і за розправи та фейкові суди над кримськими татарами в анексованому Криму, катування військовополонених в російських тюрмах — за всі ці дії путінського режиму ПАРЄ відтепер несе свою частку відповідальності. Незалежно від того, наскільки продуктивним виявиться "прагнення до діалогу", яким намагаються сором'язливо прикрити всю цю історію європейські політики.