Із НАТО за спиною: Чи допоможуть Україні війська альянсу у Польщі, Балтії та Румунії

"У Польщі висадилась друга партія військовослужбовців США", "350 британських військових прибули до Польщі", "До німецького міста Вісбаден прибули 2 тисячі американських піхотинців та десантників". Такими заголовками заповнені інформаційні стрічки останніх днів.

При тому всі без винятку — як країни-донори, так і отримувачі військової допомоги підкреслюють, що військовослужбовці, які прибувають на східний фланг Північноатлантичного альянсу, участі у ймовірних військових діях в Україні брати не будуть. Максимум, що можна було почути — це про те, що військовослужбовці з 82-ї повітряно-десантної дивізії, які прибувають до Польщі з Форт-Брегга, допомагатимуть громадянам США евакуюватись з України, супроводжуючи їх від польсько-українського кордону вглиб Польщі. Подібні новини, звичайно, якось не дуже підбадьорюють.

Натомість викликає логічна думка — чи не стимулює збільшення присутності НАТО в сусідніх державах ймовірну путінську агресію? Зараз у Кремлі спостерігають за прибуттям військових США та Великої Британії у Східну Європу. Останні, щоправда, роблять це в межах двосторонніх домовленостей з Польщею, а не по лінії НАТО — але для Москви це, напевно, ролі не грає. Чи не вийде так, що ці добре змальовані у ЗМІ, хоч і не дуже масштабні військові пертурбації спровокують Путіна забрати шмат України, поки військові НАТО не просунулись іще трохи на схід? Адже все наявне загострення в Кремлі формально пояснюють саме бажанням "убезпечитись від НАТО".

В цьому місці, насправді, немає сенсу переживати.

Оскільки формально військова присутність НАТО в Східній та центральній Європі ненастанно збільшується з 2014 року. Саме після анексії Криму та початку війни на Донбасі було запущено програму Atlantic Resolve у Польщі та країнах Балтії. Результати якої, до слова, були близькими до нульових — вони проявились в збільшенні частоти не надто масштабних військових навчань.

У 2016 році на саміті НАТО було прийняте рішення якось більш реалістично посилювати військову присутність у східній частині альянсу. За програмою Enhanced Forward Presence на ротаційній основі (із заміною кожні дев'ять місяців) створено чотири багатонаціональні бойові групи чисельністю до тисячі осіб кожна. Їх розмістили в Естонії, Латвії, Литві та Польщі. На тому справа знову, фактично, заглухла.

І от тепер, розповідаючи про ймовірний початок війни "вже завтра", США перекидють на той самий східний фланг близько двох тисяч військовослужбовців, Ще 350 військових прибуває з Британії. Посилення угрупування військ США у Німеччині розглядати як "захист східного флангу" якось не виходить.

Ці речі чітко бачать і розуміють в Кремлі. І хоча й розповідають про "наростання загрози з боку НАТО" — при тому чудово розуміють, що подібними нечисельними військовими контингентами США намагаються заспокоїти союзників, а не підготуватись до реальної війни з Росією. Звичайно, ці підрозділи можуть виконати роль "червоних прапорців" для Кремля. Але якоїсь військової реакції з боку Росії їх поява не викликає. На що, напевно, і розраховували у Вашингтоні.

Тож зростання загрози для України сили НАТО не провокують. Натомість певна користь для нас від цих підрозділів є. Перш за все, їх наявність дозволяє посадовцям Польщі та країн Балтії почувати себе більш захищено — і направляти до України частину власних озброєнь. Особливо тих, що зберігаються там іще з радянських часів.

По-друге, зримі і відчутні гарантії безпеки з боку США та Великої Британії дозволяють цим країнам відмовитись від бажання укласти якісь компромісні угоди з Росією з метою виторгувати у Кремля власну безпеку. В цьому плані симптоматичним, до речі, є той факт, що наразі Угорщина є єдиною державою регіону, яка голосно і рішуче відмовилась від присутності інтернаціональних сил НАТО на своїй території.

І, по-третє, системи ППО НАТО в Румунії, зокрема, комплекс Aegis Ashore та мобільні протиракетні комплекси — це єдиний елемент оборони НАТО, який може бути практично використаним для допомоги Україні. Зокрема, для знищення російських ракет над частиною нашої території — якщо вони там, не дай Боже, з'являться.

Прикро, звичайно, що "оборонний вал" НАТО знаходиться на нашому західному, а не східному кордоні. Хоча добре, звичайно, що він там є. Як стіна, якій можна довірити свою спину у вуличній бійці.