Іран іде ва-банк: Чи впорається Байден з гібридною атакою російських союзників

У тому, що зовнішня політика Ірану явно не рухається в бік пом'якшення і миролюбства, не сумнівався ніхто. Особливо після повідомлень про те, що Тегеран почав збагачення урану до концентрацій, необхідних для створення ядерної зброї.

Втім, швидкість деградації безпекової ситуації в зонах, де Іран спроможний проектувати військову потужність, схоже, стала неприємним сюрпризом для всіх сторін, що мають свої геополітичні інтереси в тих краях.

Зокрема, учора вранці проіранські ополченці нанесли масштабний ракетний удар по авіабазі Айн аль-Асад в Іраку. На якій розміщено як місцевих військових, так і контингент військ США.

Удар вийшов не те, щоби надто вдалим - ЗМІ повідомляють з посиланням на джерела в Пентагоні, що загинув один американець - цивільний службовець, і той — від серцевого нападу.

Але цей обстріл явно став відповіддю на американський авіаудар по союзниках Ірану в Сирії. Котрий, в свою чергу, також був спровокований ракетною атакою проіранських партизанів.

При тому Іран навіть не приховує, хто саме стоїть за цими ударами. Оскільки бойовики використовують 122-міліметрові ракети, аналогічні радянським "Градам". Але оскільки запуски відбуваються з відстані у 40 кілометрів, що явно більше максимальної дальності "Градів" - то ні в кого не виникає сумнівів, що запускають іранські аналоги популярних ракет, які й мають максимальну дальність саме в 40-45 кілометрів. Особливого шарму ситуації додає той факт, що через три дні до Іраку з візитом має прибути Папа Римський, який планував зустрітися з місцевими духовними лідерами. Як проходитиме візит під можливими ракетними обстрілами — питання відкрите.

А буквально за декілька годин після обстрілу військової бази в Іраку сили підтримуваних Іраном єменських хуситів завдали ракетного удару по об'єкту саудівської нафтогазової держкомпанії Saudi Aramco. Найбільшої за видобутком і запасами нафти компанії світу. Представники хуситів при тому пообіцяли нарощувати інтенсивність обстрілів до того моменту, поки Саудівська Аравія не припинить підтримку уряду Ємену, який намагається протистояти хуситам.

Таким чином, стає очевидним, що Тегеран усвідомлено цілеспрямовано провокує загострення конфліктів в усіх зонах своїх геополітичних інтересів. Для чого?

Пояснень, насправді, може бути два. Простіше полягає в тому, що керівництво Ірану готується таки сісти за стіл переговорів з новим президентом США. І перед початком таких переговорів "набиває собі ціну", демонструючи власні можливості дестабілізації ситуації в довколишніх регіонах. Просто для того, щоби виторгувати кращі умови миру.

Втім, є й інша можливість. Яка полягає в тому, що Москва і Тегеран досягли домовленостей стосовно вступу останнього до Євразійського економічного співтовариства, переговори про що активізувалися декілька тижнів тому. Членство в цьому товаристві Іран може розглядати як своєрідну гарантію того, що жорсткі економічні санкції з боку США будуть нівельовані за допомогою торгівлі всередині російського економічного блоку. З можливим реекспортом іранських енергоносіїв, приміром, до Китаю — під виглядом російських. І отримавши подібний "економічний імунітет", в Тегерані вирішили, що не бояться економічних санкцій. А на військові заходи Вашингтон не піде, поки у військових провокаціях не будуть задіяні питомо іранські збройні сили. Саме тому що в Іраку, що в Саудівській Аравії атаки здійснювали партизанські угрупування, а не кадрові іранські військові чи "стражі революції". Ну, чи принаймні партизани взяли на себе відповідальність за ці акції — в кращих традиціях гібридної війни.

І зараз все питання в тому, як на ці акції відповість Вашингтон. Якому, волею чи неволею, доведеться тепер продовжувати співпрацю з Саудівською Аравією, яка вкотре стала союзником США в цьому конфлікті.

Оскільки в разі відсутності негайної і жорсткої відповіді з боку Вашинтона та Ер-Ріяда, формування "іранського міру" в довколишніх державах тільки прискориться, а шансів зупинити Тегеран без великої війни, якої наразі ніхто не хоче, зникнуть остаточно.