Іран взявся за ядерний уран: Чим це загрожує Україні

Вчора глава Міжнародного агентства з атомної енергії Рафаель Гросс офіційно заявив, що, за даними інспекторів організації, Іран почав виробництво металевого урану.

Який не використовується для створення палива для АЕС, чи будь-яких інших мирних цілей. Металевий уран використовується для створення ядерної бомби. Ну, або наукових досліджень, пов'язаних з розробкою бомб. При тому інформація цього разу походить не від розвідувальних відомств зацікавлених країн, довіра до яких є лімітованою. Інформацію розповсюдила офіційна структура ООН, саме для відслідковування подібних випадків і створена.

Фактично, трапилася повна і фінальна відмова Тегерана від всіх раніше досягнутих угод із країнами Заходу. Розмови про "необхідність діалогу" та "потребу зберегти досягнутий прогрес", якими звикли заспокоювати себе європейські дипломати, остаточно втратили сенс. Ситуація вимагає негайного реагування – і це розуміють як у Вашингтоні, так і в Брюсселі, Берліні та Парижі.

За великим рахунком, виходів із ситуації є не так вже й багато. Суто гіпотетично, команда Байдена може здійснити останню, відчайдушну спробу домовитись з Тегераном про скасування всіх санкцій – але вже не в обмін на обіцянку зупинити збагачення урану, а на скорочення кількості збагачувальних центрифуг, обіцянку не будувати нових і передачу вже отриманого збройного урану третій стороні для переробки його назад у паливо. Шанси на подібний ідеальний розвиток подій, на жаль, мінімальні. Як у Тегерані, так і у Вашингтоні буде існувати сильна опозиція до такого плану.

Іншим варіантом розвитку подій може стати повна економічна блокада Ірану, з жорстким тиском на всіх покупців тамтешніх викопних вуглеводнів. Така блокада якщо і не зупинить виробництво ядерної зброї, то, принаймні, мінімізує геополітичний вплив Ірану, перетворивши його на маргінальну країну на кшталт Північної Кореї.

Є і третій варіант подій. За якого як ЄС, так і США продовжують вдавати, що нічого не сталося. Тоді, захищаючи власне право не безпечне існування, Ізраїль буде вимушений перейти до силового вирішення проблеми. І до двох операцій зі знищення гіпотетичних заводів із виготовлення ядерної зброї додати третю. Тільки на відміну від операції "Опера", коли в 1981-му році було знищено ядерну інфратруктуру Іраку, чи операції "Фруктовий сад" 2007-го року, коли ізраїльські ВПС розбомбили сирійський реактор в провінції Дейр-ез-Зор, цього разу все буде помітно складніше. Оскільки Іран щедро нафарширований російськими системами ППО. Для подолання яких знадобиться така кількість ресурсів і ударів, що замість точкового удару може вийти справжня повітряна війна. В якій, ймовірно, буде вимушений взяти участь і Вашингтон.

За двох останніх варіантів розвитку подій нафтогазовий комплекс Ірану надовго втратить можливість постачати свою продукцію на світовий ринок. Відповідно, Китай, як основний покупець Тегерана, буде змушений збільшувати закупівлі газу та нафти в Росії. Окрім того, зменшення пропозиції на ринку неминуче викличе зростання цін, що також зіграє на руку Кремлю.

В такий спосіб "недовирішена" проблема з ядерною програмою Ірану, яка стала одним зі зримих символів краху єдиної стратегічної лінії США та ЄС, переросла тепер в далеко більш масштабну проблему. Вирішення якої вимагатиме більше зусиль – не виключено, що й військових. І наслідком якої, знову таки, може стати геополітичне та економічне підсилення Росії.