Британія за Україну: Чому активність Лондона дратує Берлін та Париж

Коли на початку минулого року Лондон офіційно проголосив доктрину "глобальної Британії" про яку прем'єр-міністр Борис Джонсон говорив вже багато років, ситуація видавалась трохи смішною. З тріском і колосальними проблемами вийшовши із ЄС, опинившись перед цілим рядом соціальних та економічних викликів, Велика Британія, здавалося, намагалась імітувати колишню могутність за допомогою голосних заяв, а не реальних справ.

Втім, доволі скоро з'ясувалося, що заявами справа не обмежиться. А одним із ключових напрямків проекції глобальних інтересів Сполученого Королівства стане саме Україна. Це стало очевидним після підписання Програми підвищення спроможності ВМС України, яка передбачала модернізацію українських кораблів, будівництво ракетних катерів та двох військово-морських баз, а також модернізацію промисловості.

Паралельно Велика Британія нарощувала тиск на Росію, реалізуючи комплекс заходів, спрямованих на ускладнення життя російських — та й загалом пострадянських олігархів, що звикли переховувати свої статки у Лондоні.

Втім, апогею участь Сполученого Королівства в українсько-російському протистоянні досягла зараз, під час останньої ескалації на наших кордонах. Значна за розміром партія найсучаснішої легкої протитанкової зброї була відправлена без довгих вагань та обговорень, як то свого часу було з американськими Javelin’ами. Паралельно із тим Британія формує нову надзвичайно жорстку хвилю антиросійських санкцій, та готується разом із Польщею оголосити новий формат співпраці з Україною.

Подібна активність Лондона не надто тішить європейських "важковаговиків", в першу чергу — Німеччину та Францію. І для цього є ціла низка причин. По-перше, на тлі рішучих дій Сполученого Королівства фактична безрезультатність дипломатичних зусиль Берліну та Парижу виглядає не найкращим чином. По-друге, дії Британії в українсько-російському конфлікті стають прикладом не тільки для східноєвропейських держав, але й для "старої Європи" — на кшталт Нідерландів, де парламент прийняв рішення про необхідність допомогти Україні з озброєнням. І, по-третє, Велика Британія, як то було до її вступу до ЄС, знову стає потужним провідником інтересів США в регіоні.

Все це закономірно дратує Берлін та Париж. Які наразі своїх заперечень публічно не формулюють. Втім, маршрут британських літаків з допомогою для України, які старанно облітали Німеччину, є наочною демонстрацією певного ускладнення стосунків між колишніми сусідами по ЄС.

І причини цього ускладнення — не тільки в тому, що Велика Британія зайняла власну позицію стосовно українсько-російського конфлікту. На це лідери ЄС могли б махнути рукою і обмежитись роздратованими ремарками. Списавши все на той факт, що Лондон роздратований використанням Росією хімічної зброї в Солсбері.

Справжня проблема полягає в тому, що "європейська система оборони", про яку давно мріють у Парижі, на тлі динамічної і адекватної міжнародної політики Лондона, не виглядає привабливою альтернативою. Ані для східноєвропейських та балтійських держав, ані для частини західних членів ЄС. Оскільки Британія пропонує хай і суперечливі, але зрозумілі вирішення проблеми, від якої Франція та Німеччина фактично самоусунулись. А за умов, коли існує значна загроза масштабного військового конфлікту, лідерами в регіоні стають ті держави, які діють, а не висловлюють стурбованість.