Європарламент закипає: Чим загрожують результати виборів Європі та Україні

Все трапилось краще, ніж того боялися, але помітно гірше, ніж на те сподівалися. На вчорашніх виборах до Європейського парламенту праві центристи ("Європейська народна партія") втратили 39 мандатів, а центристи ліві ("Прогресивний Альянс соціалістів і демократів") - 25. Натомість різномасті євроскептики отримали більше 100 місць у Європарламенті. Статистика стосовно окремих країн шокує ще більше. Партія Ле Пен прийшла у Франції першою, отримавши 23,5%. Перемогу у своїх країнах отримали і британські євроскептики, й італійські популісти. Природною виглядає перемога правих популістів у Польщі та Угорщині. Якщо до того додати ще й консервативних націоналістів та ультралівих, то табір євроскептиків різних форм та спрямувань окупує десь трохи менше третини від загальної кількості мандатів.

Натомість доброю новиною є той факт, що страх перед тотальною перемогою крайніх правих та популістів мобілізував і прихильників європейського проекту. Це проявилося як у рекордній явці на вибори - так і в посиленні підтримки зелених та ліберальних європейських партій. Тому проєвропейські сили збережуть контроль над Європарламентом. Просто навзамін консервативним партіям, які домінували у Європарламенті від 1979 року, і від яких виборці помітно "втомилися", на сцену виходять (чи, радше, повертаються) ліберальні демократи ("Альянс лібералів і демократів для Європи", що отримав 108 місць - в першу чергу, завдяки партії Макрона) та "група Зелених", що збільшила свою присутність у парламенті до 67 мандатів (плюс 16 місць). Звичайно, формування коаліції і вироблення спільної політики між чотирма основними проєвропейськими силами буде помітно складнішим, ніж між двома. Але, з іншого боку, і євроскептичний табір далеко не єдиний - ультраліві не любляться з ультраправими, а, приміром, польські націоналісти далеко не в захопленні від екстатичної подруги Путіна Марін Ле Пен та її колег.

Тому про катастрофу для європейського проекту мова наразі не йде. Що особливо важливо ще й тому, що Європарламент, який дотепер був явно найслабшою ланкою у владній тріаді, помітно поступаючись впливом перед Єврокомісією та Європейською Радою, в останні роки помітно збільшив свою політичну вагу. Той факт, що євроскептики націоналістичного чи популістського штибу не отримали "контрольних акцій" - але стали помітною силою у ЄП, на думку багатьох європейських спостерігачів, має свої істотні переваги. Оскільки тепер законодавчий орган ЄС стане "справді політичним" - і від виключно "технократичних" моментів, пов'язаних із стандартизацією, уніфікацією та економічною співпрацею перейде до повноцінної політики, яка полягатиме в конкуренції ідеологій і поглядів на головні виклики сучасності. Що, в кінцевому результаті, може позитивно вплинути на формування панєвропейської ідеології - цікавої і близької багатьом мешканцям ЄС.

Окрім того, що новий Європарламент залишиться під контролем єврооптимісітів, він буде ще й проукраїнським. Оскільки всі чотири найбільш чисельні проєвропейські фракції, що в сумі контролюватимуть без малого 500 голосів, традиційно декларують підтримку України - принаймні, в нашому конфлікті з Росією. Інша річ, що в найближчих півроку всім їм буде не до України. І, можливо, навіть не до Росії.

Втім, хоча радикалізація ідеологічних суперечностей у стінах ЄП може на довший період відтіснити українську проблематику на другий план, рано чи пізно "широка коаліція" у якійсь формі буде створена. І європейський політичний проект, завдяки ширшій і відвертішій політичній дискусії та ймовірним структурним реформам, до яких може призвести зміна складу законодавчого органу, продовжить своє існування. Що, звісно, не може не тішити - особливо на тлі прогнозів про "євроскептиків, які зметуть усе". Чого вчора, на щастя, не сталося.