Постріл у демократів: Чи допоможе Трампу переобратися знищення Ситника

Перша подія полягає в тому, що колишній генпрокурор України Юрій Луценко, чия позиція в "українагейті" не тільки складна й неоднозначна, але, нерідко, і схильна до радикальних змін, заявив, що голова Національного антикорупційного бюро Артем Ситник у 2016 році у розмові з керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назаром Холодницьким підтвердив свою особисту зацікавленість у перемозі Гілларі Клінтон на виборах президента США. Себто зацікавленість була не те, щоби зовсім особиста – просто Ситник вважав, що так буде краще для України.

А друга подія виглядає наступним чином. На сайті телевізійної мережі TheBlaze, яка традиційно підтримує правих консерваторів, було розміщено "матеріали розслідування" стосовно того, що члени Демократичної партії США "співпрацювали з Україною", намагаючись досягти поразки Трампа в 2016 році.

Якщо бути точним, то ці дві події насправді можна розглядати як одну. Оскільки зі всіх "матеріалів розлідування", запропонованих TheBlaze, а також на особистій сторінці засновника медіа-групи Гленна Лі Бека, на увагу заслуговує тільки та ж таки історія з Ситником. Бо сприймати всерйоз свідчення екс-генпрокурора Шокіна, дані ним адвокатам Фірташа для демонстрації австрійському суду про те, що в Україні існувала змова, спрямована на недопущення Фірташа в країну, в якій брали участь Порошенко, Байден та правоохоронці (!), і саме Байден зумів позбутися Шокіна, який хотів розслідувати справу проти нього, людині при тверезій пам'яті і здоровому глузді якось не виходить.

Тому єдиним реальним посадовцем, який не тільки "зіграв" на користь демократів, але й пояснив свої дії тим, що, на його думку, політика Клінтон буде більш вигідною для України, ніж політика Трампа, залишається все той же Ситник. Вину якого, цілком ймовірно, можна довести. 

Дії Ситника в теорії цілком можна розглядати, наприклад, як дії російських кібертролів та ФСБ-шних хакерів", котрі працювали на перемогу Трампа – але без попередньої з ним згоди. Дій цих російських агентів були розслідувані і підтверджені американськими спецслужбами – непідтвердженою залишилась тільки їх співпраця зі штабом Трампа. Що і зняло з останнього відповідальність.

Чи означає все вищесказане, що нова інформаційна атака Трампа та його оточення на Демократичну партію США не матиме жодного результату, і ніяк не вплине на результати президентських виборів у 2020 році? А от у цьому жодної впевненості немає. Все залежить виключно від комунікативних вмінь та навичок команди чинного президента США.

Головний меседж тієї частини Республіканської партії, яка підтримує Трампа в усій цій історії, наразі звучить наступним чином: "демократи довго шукали змову Трампа з Росією – і не знайшли. А ми пошукали співпрацю демократів з українцями – і от, Ситник допомагав демократам". Той факт, що Демпартія не "замовляла" послуги Ситника поки що залишається в тіні. Рівно як і той момент, що позицію Ситника можна розглядати як позицію приватної особи, яка скористалась службовим становищем для досягнення якихось своїх цілей – але жодним чином не як "підтримку Україною демократів". У той же час нардеп Деркач оприлюднив чимало цікавих файлів, які свідчать, що НАБУ фактично є органом, котрий залежав від посольства США і виконував їхні завдання. Послом же була демократка Марі Йованович.

У війні компроматів, яка розгорнулась між Трампом та Демпартією, здається, важливішим буде не те, чий компромат на суперників буде більш істотним і краще обґрунтованим. Більшу роль зіграє те, хто голосніше і частіше звинувачуватиме своїх суперників, формуючи "загальне враження" телевізійної та інтернет-аудиторії. Той факт, що рейтинг Джо Байдена істотно просів – не зважаючи на те, що жодне зі звинувачень проти нього іще не було доведеним – переконливо демонструє ймовірність саме такого невтішного сценарію.