Другий Північний потік: Як Німеччина пришвидшила можливі проблеми України

Nord Stream 2 AG, компанія, що займається проектуванням однойменного газогону, отримала перший дозвіл на будівництво.

Гірське відомство Штральзунда видало дозвіл на будівництво ділянки газопроводу довжиною 55 км на території Німеччини і в її територіальних водах поблизу Грайфсвальда. Nord Stream 2 розраховує невдовзі отримати і дозвіл на будівництво у виключній економічній зоні Німеччини на Балтиці, який мало би видати вже федеральне відомство з питань судноплавства і гідрографії, орієнтовно - в першому кварталі цього року.

Окрім Німеччини, проекту доведеться отримувати дозволи в Росії, Фінляндії, Швеції та Данії. Із першим пунктом списку, зрозуміло, проблем не виникне.

А от із датчанами все може вийти вкрай непросто. Штука у тому, що парламент Данії 30 листопада минулого року прийняв закон, у відповідності до якого тамтешні регулятивні органи зможуть відмовити у наданні дозволу на прокладку труби в територіальних водах країни з міркувань національної безпеки і зовнішньої політики.

Якщо зважити на те, що представники датського уряду вже неодноразово заявляли, що виступають проти Nord Stream 2, така заборона ні для кого не стане несподіванкою.

Втім, поінформовані про наміри Данії росіяни вже розробляють потроху план "обхідного" маршруту, за якого труба піде не в 12-мильній зоні територіальних вод, а через виключну економічну зону Данії, де заборонити прокладку газогону Копенгаген вже не зможе. Щоправда, "обхід" датського острова Борнхольм помітно збільшить як вартість, так і час будівництва газогону.

Складна ситуація зі Швецією, влада якої заявила, що формальних і юридичних причин для заборони Nord Stream 2 у неї немає. Але на місцевому рівні провела розмови з муніципалітетами портових міст, внаслідок чого у будівельників газопроводу виникнуть явні проблеми з орендою портів. Чи зупинить це будівництво - сказати складно, але в тому, що ціна і тривалість помітно зростуть, сумніватися не доводиться.

Втім, навряд чи для когось буде секретом, що Nord Stream 2, по суті своїй, є радше політичним, ніж економічним проектом, тому фінансові резони навряд чи зупинять Кремль, який твердо вирішив залишити Україну та Польщу без прибутків за транзит газу до Європи.

І ті резони, які могли б зупинити європейських учасників консорціуму, навряд чи зупинять Володимира Путіна, який заплатить за проблеми проекту з російського держбюджету.

Істотно ускладнити реалізацію проекту Nord Stream 2 можуть, насправді, лише дві речі. Перша - це жорсткий варіант поправок до енергетичної директиви ЄС 2009 року, стосовно якого ведуться зараз дискусії у Єврокомісії. Суть його зводиться до розповсюдження положень Третього енергопакету ЄС на морські газогони, в тому числі і Nord Stream 2. Згідно з положеннями цієї норми, Газпром не зможе бути власником труби, через яку йде видобутий компанією газ. Втім, позиція Німеччини та Франції може призвести до того, що голосування по цих поправках буде провалено.

А інша істотна перепона на шляху проекту - це протидія з боку США, яка впродовж останнього місяця почала наростати. Про загрози, які несе енергетичній безпеці Європи російський проект, заговорив очільник Держдепу Рекс Тіллерсон. Втім, непрості стосунки адміністрації Дональда Трампа та керівництва ЄС призводять до того, що і допомогу Вашингтону не можна вважати гарантією світлого майбутнього. Реалістичнішим видається варіант неофіційного тиску на європейські компанії, що входять до консорціуму - але і в такому випадку передбачити результати вельми складно.

Тому Україні, мобілізуючи всі можливі дипломатичні резерви для протидії Nord Stream 2, вочевидь, слід бути готовою і до найгіршого сценарію розвитку подій. За якого більше половини газового транзиту через нашу країну буде втрачено, а реверсні поставки газу з Європи, в силу зміни конфігурації руху блакитного палива по мережах ЄС, можуть бути скорочені чи істотно ускладнені.