Дорогою "Нафтогазу": Як Польща готується арештувати активи "Північного потоку 2"

Незадоволення польської влади умовами так званого "ямальського контракту", укладеного в далекому 1996 році на наступні 25 років, зріло ще з 2013 року. Причина була тривіальною – ціна на російський газ для Польщі нерідко виходила помітно вищою, аніж, приміром, для сусідньої Німеччини.

Втім, якихось практичних форм це незадоволення набуло тільки в 2015 році, коли польська державна компанія PGNiG подала позов до Стокгольмського арбітражу стосовно стягнення з "Газпрому" шести мільярдів злотих або 1,43 мільярда доларів США переплат. Також Варшава вимагала радикально переписати формулу ціни на газ, прив'язавши її до реальної вартості цього продукту на європейських газових хабах.

Через п'ять років поляків спіткала удача – в кінці березня Стокгольмський арбітраж офіційно оголосив про перемогу PGNiG, прийнявши рішення, у якому ціна на газ для Польщі була визнана несправедливою з 1 листопада 2014 року. "Газпрому" було приписано сплатити польській стороні запитуваних $1,43 мільярда та змінити формулу обрахунку вартості.

У російській монополії за декілька днів повідомили, що "вивчають" рішення арбітражу, про якісь суми виплат "говорити передчасно", і на тому затихли. Сподіваючись, вочевидь, під приводом пандемії коронавірусу затягнути, наскільки це можливо, процес розрахунку з незадоволеними покупцями.

Відчуваючи, що пауза виходить задовгою, вчора заступник міністра держактивів Польщі Януш Ковальский в інтерв'ю Wprost розповів про подальші плани Варшави.

Якщо коротко – то зводяться вони до бажання арештувати активи "Газпрому" у європейських проектах, в першу чергу – у "Північному потоці – 2", будівництво якого дотепер не завершене, і в такий спосіб примусити російську компанію розрахуватися з боргами.

При тому робити це Ковальський пропонує "так, як зробила українська сторона". Для цього польській газовій компанії, на думку посадовця, слід отримати виконавче рішення європейських судів і арештувати активи "Північного потоку" і "Північного потоку – 2" – до моменту, поки "Газпром" поверне присуджені кошти і змінить цінову формулу. Розглядаються також можливості аналогічних кроків стосовно інших активів "Газпрому" як в Європі, так і в США.  

Можна практично не сумніватися в тому, що європейські суди, які свого часу в абсолютно аналогічній ситуації стали на бік України, підтримають тепер і Польщу. Тому "Газпрому", без сумніву, доведеться розраховуватися з PGNiG. Врешті, йдеться про суму, не таку вже й непідйомну для російської компанії. Хоча й вельми відчутну – як для "Газпрому", так і для російського бюджету, який наразі не страждає надміром надходжень як від нафтових компаній, так і від закритого на карантин бізнесу загалом.

Але важливим в цій історії є ще один момент. Впродовж багатьох років "Газпром" був інструментом зовнішньої політики Кремля, використовуючи при цьому механізм довготермінових контрактів із заплутаними формулами ціоноутворення. За допомогою цих контрактів Кремль "допомагав геополітичним друзям" і "карав геополітичних ворогів". Натомість рішення Стокгольмського арбітражу чітко демонструють, що газ – це всього лише товар. І змінювати ціну на цей товар, керуючись зовнішньополітичними забаганками Кремля, "Газпром" не може. Себто може, звичайно – але тільки в бік заниження ціни. Але зважаючи на загальноекономічну ситуацію в Росії, стратегія "купівлі нових друзів" наразі, здається, не на часі. Тому є надія, що російський газ, хоч і продовжить поки що текти до Європи, стане бодай трохи менш токсичним.