Доповідь по "Боїнгу": Путіна прирівняли до Каддафі

На сьогоднішній презентації проміжних результатів розслідування катастрофи "Боїнг-777" авіакомпанії Malaysia Airlines, що мав нещастя виконувати рейс МН17 над Донбасом, ми, по великому рахунку, не почули нічого кардинально нового.

Витоки з офіційного розслідування та прецікаві прес-релізи Bellincat дали нам уявлення про те, що трапилось в той день у небі над Донбасом ще декілька місяців тому. Просто сьогодні це знання отримало вагоме підтвердження від поважного джерела, про "політизованість" якого може кричати хіба Держдума.

Що вразило – це якість проведеної роботи. Після сьогоднішньої презентації, крім суму за тим, що все сталося так, як сталося, відчувається ще й банальна заздрість. Коли, ну коли вже українська прокуратура навчиться розслідувати – і презентувати розслідування настільки якісно, як це зробили голландці? Коли ми побачимо в прямому ефірі аналогічну презентацію стосовно подій на Майдані, активів Януковича, чи відповідальних за Іловайськ? Втім, все це – вже зовсім інша тема.

Поки що нам залишається очікувати на список підозрюваних. Хоча причин вважати, що він сильно відрізнятиметься від вже опублікованого Bellingcat'ом, насправді немає.

Цікавих питань у всій цій історії залишається лише два.

Перше з них полягає в тому, як високо наважаться нідерландські прокурори зайти по російському командному ланцюжку у своїх звинуваченнях? До командирів батареї, яка здійснила запуск? До командира російської 53-ї зенітно-ракетної бригади Сергія Мукачева? Начальника військ ППО Західного округу Андрія Коканова? Чи вище? Чи іще вище?!

А друге полягає в тому, що саме світ робитиме з отриманим знанням. Бо, загалом, випадків, коли держава – з відома і за розпорядженням свого керівника – допомогла терористам збити пасажирський літак – при чому допомогла не проданими з-під поли ПЗРК, а потужним ракетним комплексом з обслугою із кадрових військових, світова практика знає вкрай небагато.

Єдиним винятком тут є, точніше – був, незабутній лідер лівійського народу Муамар Каддафі. Хоча і він підривав "Боїнг" над Локері не ракетами з землі, а вибухівкою, доправленою на борт агентами спецслужб.

Після інциденту, Лівія потрапила під дію вкрай жорстких санкцій ООН, і за декілька років видала виконавців теракту, а також сплатила по 10 мільйонів доларів родині кожного загиблого в катастрофі. Після чого санкції було знято – хоча Каддафі залишився практично "нерукопожатним" до самого невеселого кінця від куль повстанців у 2011 році.

Але то була Лівія – невелика, хоч і багата на вуглеводні країна на півночі Африки. А от яким чином ООН зможе повторити рішення про санкції стосовно країни, що займає чималий шмат планети, і є членом Радбезу з правом вето – питання, на яке поки немає жодної відповіді. Від того, чи зможе його знайти "Організація стурбованих націй" – в немалій мірі залежить і майбутнє самої ООН.

Натомість для Росії питання невизнання провини – і невидачі винуватців, навіть самих низових, лейтенантів, що керували ракетними розрахунками – це питання виживання. Виживання не Росії, звичайно, а того режиму, який зараз нею керує. Бо в той момент, коли російські силовики зрозуміють, що "сам" не може гарантувати безпеку виконавців своїх наказів, путінській "вертикалі" прийде кінець. І це чудово розуміють в Кремлі. Тому ніякі санкції чи штрафи не примусять Путіна видати на суд виконавців знищення малазійського "Боїнга" – навіть якщо від цього залежатиме економічне виживання Росії. За бездарну й криваву геополітичну гру свого всенародно улюбленого президента Росія платить - і заплатить далеко більше. Як ганьбою, так і добробутом.