Дональд Трамп як загроза Всесвіту

На внутрішньопартійних виборах республіканців в штаті Невада мільярдер Дональд Трамп суперників просто знищив. Новий фаворит Республіканської партії набрав 40 з гаком відсотків голосів, в той час як сенатор від Флориди Марк Рубіо і сенатор від Техасу Тед Круз плетуться десь біля позначки у 20 відсотків. І це справді "воля народу" – в кокусах в Неваді взяла участь рекордна кількість виборців, тому про "випадковості" говорити не доводиться.

При тому Трамп набрав чимало голосів навіть у вихідців з Латинської Америки, незважаючи на своє нав’язливе і часто деклароване бажання збудувати стіну на кордоні з Мексикою. Щоб "не понаїжджали".

Трамп впевнено рухається вперед, не зважаючи на те, що проти нього встигли поагітувати... ну, загалом, всі. Від чинного президента США Барака Обами – до чинного папи римського Франциска. Що, схоже, не надто йому зашкодило.

Малу-помалу стає зрозумілим, що після першого чорношкірого президента, на США очікує черговий сюрприз. Оскільки з двох найреальніших претендентів на посаду президента один – жінка, інший – схильний до імітації легкого божевілля фрік.

Звичайно, наступний "супервівторок", в який праймеріз і кокуси пройдуть одночасно більш ніж в десяти штатах, ще може чимало всього змінити. Але успіхи Трампа демонструють, що американці – принаймні, ті з них, що дотримуються республіканської ідеології, втомились від роздумів про високі державні інтереси, політкоректність і тому подібні речі. Втомились від інтелектуальних конструкцій, які пояснюють, що більшість терактів вчиняють мусульмани – але "іслам-хороший". Втомились від воєн на краю землі, з яких повертаються не тільки труни з солдатами – але й вістки про те, що після американського втручання все стало чи не гірше, ніж було до нього.

Тому "простий хлопець" Трамп – це саме те, що всім потрібно. Не зважаючи на те, що для складних проблем він пропонує прості рішення. Стіни, депортації, заборони, і головне – побільше таємної поліції. Ці прості рішення, звичайно, не спрацюють. Та ніхто їх і втілювати не буде.

Трампа, скоріше за все, не виберуть. Будь-хто з помітних демократів – хоч літня й мудра Хілларі Клінтон, хоч злегка божевільний соціаліст Берні Сандерс – скоріше за все, без особливих проблем здолають "простого хлопця". Більше того, навіть якщо Трамп і буде обраний – він не надто змінить політичний курс США. Надто потужною є система політичних стримувань і противаг, вибудувана впродовж століть в цій країні. Себто "подружитись" з Путіним Трамп, звичайно, може, і припинити допомогу Україні – теж, але середньостатистичний американець особливої різниці між президентством Обами і його антипода-Трампа навряд чи відчує. Хоч нам від того легше явно не буде.

Важливо інше. Втрата населенням довіри до традиційних політичних еліт стає помітною в усьому світі – хоч у США, хоч у Європі. І рано чи пізно ця втрата довіри може призвести до радикальних соціальних експериментів. До чергових простих відповідей на складні питання політики й людського буття. На кшталт жовтневого перевороту в Російській імперії. Чи приходу до влади нацистів у Німеччині.