Мемуари Йовановіч і російський слід: Чому Трамп так хоче Сандерса

В минулі вихідні увагу привернули дві однотипні і доволі символічні новини зі США. Перша – про те, що президент США Дональд Трамп особисто закликав заблокувати публікацію книги свого колишнього радника з нацбезпеки Джона Болтона. На думку Трампа, будь-що, що стосується спілкування з ним на тему національної безпеки, є секретом.

Друга новина полягала в тому, що колишня посол США в Україні Марі Йованович уклала з Houghton Mifflin Harcourt угоду на друк майбутніх мемуарів. Суть яких, схоже, буде зводитись до того, що дипломатка пройшла непростий шлях в Сомалі, Киргизстані, Росії та Україні, а коли повернулася до Вашингтону, то зрозуміла, що все, бачене в Африці, Азії та на пострадянському просторі, тепер оточує її і вдома. Про намір "заблокувати" видавництво і цієї книжки адміністрація Трампа нічого поки що не повідомляла – але бути впевненим у її безхмарному виході на ринок все-таки не просто.

Якось так сталося, що два ветерани політики та дипломатії – переконані прихильники Республіканської та Демократичної партій відповідно – не просто опинились на узбіччі, але й стали "дисидентами", щоб не сказати "недоторканими" в політичній системі власної країни.

А паралельно із тим стало відомо, що праймеріз у демократів широко й потужно продовжує перемагати сенатор Берні Сандерс. У Неваді він взяв без малого половину голосів – решту поділили чотири конкуренти одразу. Одним із перших із перемогою його привітав чинний президент США – щоправда, назвавши при тому "божевільним Берні". "Вітаю, Берні, і не дозволяй їм забрати це у тебе!" – заявив Трамп, який явно хоче вийти в фінал президентських перегонів саме з Сандерсом.

Як, схоже, того ж хочуть і в Кремлі – сам сенатор в п'ятницю підтвердив, що американські спецслужби попереджали його про спроби Росії надати йому допомогу у процесі виборчих перегонів.

Можливо, на Росії сподіваються, що медовий місяць, який Сандерс провів в Радянському Союзі, був настільки незабутнім, що ставши президентом, він вестиме проросійську політику.

Очевидно, що в штабі Трампа також надіються на те, що Сандерс – найбільш зручний опонент для Трампа, оскільки за нього не голосуватимуть не тільки помірковані республіканці, втомлені від нинішнього господаря Білого дому, а навіть помірковані демократи, які зовсім не прагнуть бачити соціалісти на чолі своєї країни. Власне, сам Трамп запустив версію про те, що демократи самі хочуть дискредитувати сенатора, аби не допустити його участі в президентській гонці.

А вся ця історія загалом демонструє один простий, але вкрай невеселий момент. Наступні президентські вибори, схоже, продемонструють, що США в їхньому звичному вигляді більше не існує.

Бо якщо на попередніх виборах можна було сказати, що не найкраща представниця "старих еліт" зіткнулась з політиком-фріком і програла, то в листопаді цього року ситуація буде інакшою. Всі матимуть можливість поспостерігати за фільмом "Чужий проти Хижака". Оскільки Берні Сандерс – це настільки ж "політична контркультура" для США, як і Дональд Трамп. І поки відбуватиметься це зіткнення двох відвертих, рафінованих популістів, адекватні ветерани попередньої політичної системи – ті ж Болтон та Йованович – писатимуть мемуари. І навіть, якщо поталанить, зможуть їх опублікувати.

Якою буде "нова Америка" – хоч і з Трампом без страху перед імпічментом, а хоч із Берні Сандерсом – наразі не знає ніхто. Але можна не сумніватися в тому, що міжнародна політика і підтримка адекватного світового ладу, яку з більшим чи меншим успіхом здійснювали їхні попередники, тепер остаточно стане пережитком часів "політичного елітизму". На сцену виходять "прості виборці" та їх не менш прості лідери та кумири.