Чорне і біле. Чи бути Каталонії незалежною

Це проект-дискусія, що складається з матеріалів, у яких немає істини, а є лише дві протилежні точки зору – і ваша оцінка. Матеріали побудовані за принципом шахової партії: хід чорних – це негативна характеристика людини, події чи ситуації, а хід білих – відповідно, позитивна характеристика.

Одразу попереджаємо: автори не завжди поділяють точку зору, яку висвітлюють і все написане ними є оціночними судженнями. Хто грає чорними, а хто білими – вирішується кожного разу по ситуації.

Наступною у нашому проекті буде дискусія довкола потенційної незалежності Каталонії. Сьогодні білими грає Руслан Рудомський, а чорними – Володимир Миленко. Першими починають чорні, а хто виграв – вирішуйте ви і пишіть свою думку в коментарях.

Хід чорних: Почнемо з найпростішого. Ніяких законних прав у Каталонії, як і у будь-якої іншої іспанської автономної спільноти, на вихід зі складу країни немає. Стаття 2 Конституції говорить, що "La Constitución se fundamenta en la indisoluble unidad de la Nación española, patria común e indivisible de todos los españoles" ("Конституція базується на нерозривній єдності іспанської нації, загальній і неподільній батьківщині для всіх іспанців").

Тобто Каталонія уже порушила закон. Головний закон країни. Значить, здобута в такому форматі незалежність є незаконною – і це в Барселоні мали б усвідомлювати.

Хід білих: А як же право народів на самовизначення, гарантоване Статутом ООН (п. 2 ст. 1 встановлює, що ООН "розвиватиме дружні відносини між націями на основі поваги принципу рівноправності і самовизначення народів")?

Крім цього, у Декларації про принципи міжнародного права 1970-го року зазначається: "Через принцип рівноправності і самовизначення народів, закріплений у Статуті, всі народи мають право вільно визначати без втручання ззовні свій політичний статус і здійснювати свій економічний, соціальний і культурний розвиток, і кожна держава зобов'язана поважати це право відповідно до положень Статуту".

Звісно, все це – здебільшого декларативні документи, які не мають прямої дії. Однак, при бажанні, можна знайти юридичні підстави і для каталонської незалежності. Тим більше, що Каталонія не є войовничо-екстремістським територіальним утворенням, не переховує терористів, не претендує на ядерну зброю і готова жити за цивілізованими європейськими законами. Тобто, немає жодного явного фактору, через який прогресивна світова спільнота була б принципово і категорично проти цієї незалежності. А якщо немає, значить можна домовлятись.

Не кажучи вже про те, що рідко яка незалежність здобувається законним шляхом, як то було у випадку виходу України з СРСР. Дуже часто у світовій історії народам доводилось самопроголошувати власну незалежність, а потім навіть відстоювати її зі зброєю в руках. Будемо сподіватись, що в даному випадку до цього не дійде, але менше з тим.

Хід чорних: Маріано Рахой абсолютно правий – референдум не відбувся. Якщо людям дозволяють друкувати бюлетені вдома, а саме голосування фактично не контролюється – то це не референдум. Це спроба за допомогою квазіволевиявлення натиснути на центральну владу. Якби Барселона не стала вдаватися до таких кроків – ще можна було б говорити про якусь репрезентативність цього опитування. В нинішній ситуації – воно геть непоказове.

Хід білих: Організація і проведення референдуму залишає бажати кращого, а також напряму впливає на його юридичний статус і сприйняття світом. Однак, чи можна було його провести в тих умовах, в які поставив Барселону офіційний Мадрид? Є сумніви щодо цього. Але я б тут радив звертати увагу не на юридичний статус референдуму і навіть не на його результати, а на той факт, що попри шалений тиск і палиці в колеса, він все ж таки відбувся. Звісно, на основі його результатів незалежність Каталонії навряд чи проголосять (хоча й це не виключено), але це є чіткий сигнал для світу, що каталонці готові йти якщо не до кінця, то дуже далеко.

Хід чорних: В Барселоні іноді оперують – причому цілком обґрунтовано, на відміну від нашого Донбасу – аргументом про те, що "досить годувати Мадрид". Так, Каталонія це регіон-донор (знов-таки, на відміну від). Так, вона виплачує в "федеральний" бюджет більше, ніж отримує. Але! При цьому не треба забувати, що Каталонія міцно зав'язана на економічних зв'язках саме з Іспанією.

Якщо Каталонія таки в односторонньому порядку розірве політичні зв'язки – то цілком логічно, що й економічні стосунки будуть перекреслені. А що це значить – нам відомо дуже добре. Звісно, Каталонія – не Україна. І вона переживе цю епоху змін не так драматично. Та, по-перше, чи захочуть в благополучній і успішній Барселоні взагалі переживати такі скрутні часи, які виникнуть начебто самі по собі.

Ну, і по-друге – Україна була офіційно визнаною державою і членом ООН з самого початку. Каталонія такою не буде. Вижити без підтримки і допомоги світової спільноти? Поцікавтесь у Сомаліленда.

Хід білих: Каталонія стабільно дає 18-19% ВВП Іспанії, що в абсолютному вимірі становить 234,099 млрд доларів і перевищує показники більшості країн ЄС, серед яких: Португалія, Чехія, Словаччина, Угорщина, країни Балтії, Балканські країни тощо.

Також не треба забувати, що справа про незалежність Каталонії від слів до діла перейшла лише в останні роки, коли економіка як Іспанії, так і Каталонії зазнають рецесії. Причому, темпи зниження економічного зростання Іспанії в цілому вищі, аніж Каталонії, тому цілком природнє бажання каталонців скинути іспанський "якір".

Коротше кажучи, якщо офіційна Барселона проявить стійкість і наполегливість у цьому питанні, то як ЄС, так і Іспанія змушені будуть, в решті-решт, і визнати її, і навіть налогодити економічне співробітництво. Інакше постраждають не в останню чергу вони самі.

Хід чорних: Каталонія хоче вийти зі складу Іспанії, але увійти (чи залишитись – формулювання не грає ролі) до складу ЄС. Як не так давно Шотландія. Та чи захоче цього Євросоюз? І – подумайте, чи дозволить це Іспанія, як рівноправний член ЄС, який може заблокувати будь-яке рішення щодо Каталонії?

І що тоді робити Барселоні? Законсервуватися (як Іспанія Франко 40-50-х років; так у тих не було іншого виходу) на роки і чекати? Не думаю, що саме заради такого ізоляціонізму все й затівалося.

Хід білих: Навряд чи каталонські прихильники незалежності не усвідомлюють всіх ризиків та незручностей, з якими їм доведеться зіштовхнутись в перші роки вільного плавання. Менше з тим, ми бачимо непереборне бажання каталонців таки здобути цю незалежність.

А щодо ЄС… Якщо не вдасться автоматично отримати статус країни-члена цього союзу, то його завжди можна буде отримати трохи згодом, подавши відповідну заявку. Благо, майже всім євросоюзівським вимогам Каталонія вже відповідає, тому їй не потрібно буде десятиліттями приводити у відповідність своє законодавство. А оформити безвіз і вільну торгівлю можна й не будучи членом ЄС – було б бажання обох сторін. Та й членство в ЄС – не панацея, як показує приклад Великої Британії.

Хід чорних: Не забуваємо, що ситуація в Іспанії може і вплине на усю Європу. Де чи не в кожній країні можуть спалахнути подібні речі. Я вже не кажу про Бельгію, яка складається з двох окремих частин, про Румунію і населений угорцями Секейський край, про прикордонні проблеми Австрії та Італії, про Аландські острови – але навіть поляки злякалися, що Каталонія стане прикладом для їхньої Сілезії.

Як думаєте, що в інтересах ЄС – незалежна Каталонія і потенційні "каталонії" по всій території Євросоюзу, чи єдина Іспанія?

Хід білих: Ну, реальних таких "каталоній" по всій Європі залишилось: раз, два і закінчились. Більше того: ці процеси вже йдуть паралельним курсом, або активно тліють перед вибухом. По суті, окрім Великої Британії та Іспанії, а також недодроблених Балкан, дробитись у Європі уже нічому. Австро-Італія, Румунія, Польща і так далі – це взагалі смішно, тому що ймовірність їх сепаратних виступів така ж, як і прагнення до незалежності українського Закарпаття. Тобто, зведена до маргінесу.

Хід чорних: Ну, і ще один момент. Який не стосується напряму Каталонії – але світову спільноту може й змусити замислитися. Ви подивіться, хто підтримує незалежність Каталонії? Певні сили на Росії (офіційно вона, звісно ж, тримає нейтралітет), усілякі проросійські невизнані квазідержави (аж до "ДНР"), Венесуела та інші "отброси общества". Уже сам цей факт має насторожити – якщо вони "за", то, може, не варто ставати з ними в один ряд?

Хід білих: Ну то й що? Тут варто згадати, що Росія спочатку публічно підтримувала Барака Обаму, який згодом запровадив проти неї економічні санкції. Потім Росія публічно підтримувала Дональда Трампа, який своїм підписом ці санкції продовжив і посилив. А ще раніше СРСР публічно підтримував Рональда Рейгана, який згодом, по суті, й розвалив той СРСР. Тому це такий собі аргумент.

І не варто порівнювати Каталонію з "Л-ДНР". На відміну від жителів Луганської та Донецької областей, каталонці є визнаним окремим народом. Якщо вже хочете аналогій, то тут більше підійде аналогія виходу України з СРСР. Каталонія зараз перебуває у тому самому становищі, що й УРСР в 1991-му році, з тією лише різницею, що Іспанія поки ще не тріщить по швам, і в Конституції Іспанії, на відміну від Конституції СРСР, не передбачений добровільний вихід з "тюрми народів".

Підсумок

Чорний: На мою думку, у всій цій каталонській історії незалежністю й не пахне. І з самого початку не пахло. Можливо, наступне твердження видасться дещо конспірологічним – але виглядає на те, що Каталонія хотіла виторгувати собі особливі умови в рамках Іспанії, втім, загралася до такої міри, що ситуація дещо вийшла з-під контролю.

Звісно, Іспанія теж винна у цій ситуації – в тому, що не змогла чи не схотіла домовитися по-хорошому до 1 жовтня. Втім, тепер все одно доведеться домовлятися. Про що – розширення повноважень Каталонії, про якусь форму м'якої конфедерації (двох чи чотирьох – бо баски і галісійці теж обов'язково підтягнуться)? Не знаю. Але домовлятися доведеться. Інакше – тупик. Причому не тільки для Каталонії чи Іспанії, а й для усієї Європи.

Білий: Я думаю, все у каталонців буде добре. Якщо вони проявлять послідовність, принциповість, вибудують юридично грамотну лінію поведінки і не будуть вдаватись до екстремізму, то Європа рано чи пізно змушена буде визнати (і таки визнає) право каталонського народу на самовизначення, а каталонського регіону на незалежність, і замість тиску на Барселону, почне тиснути на Мадрид.

Нагадуємо: пишіть в коментарях – хто, на вашу думку, був переконливішим сьогодні – білі, чи чорні.