Чому російська труба не помирить Пхеньян з Сеулом

Не можна сказати, що в своєму протистоянні з агресивним сусідом Сеул покладався - чи покладається - на Москву як на найбільш ймовірного рятівника ситуації. Але, зважаючи на фактичне безсилля американської дипломатії у справі приборкання північно-корейської ракетної та ядерної програм, будь-яка допомога є цінною. Тому до врегулювання ситуації Південна Корея, схоже, вирішила спробувати залучити й Москву.

Напевно, вищою точкою цих зусиль стала зустріч президента Росії Володимира Путіна з президентом Південної Кореї Мун Чже Іном у Владивостоці, на Східному економічному форумі.

Головною темою розмови між посадовцями прогнозовано стала ракетно-ядерна криза авторства Кім Чен Ина.

Під час розмови російський президент в якості компліменту колезі заявив, що Росія не визнає ядерний статус КНДР і засуджує розвиток її ракетної програми. "Ракетно-ядерна програма Пхеньяна грубо порушує резолюцію Ради Безпеки ООН, підриває режим нерозповсюдження, створює загрозу безпеці в Північно-Східній Азії", - заявив Путін. Але, щоби південнокорейський колега не мав зайвих ілюзій, негайно додав, що не підтримує тиск на Пхеньян з допомогою санкцій. "Не варто піддаватися емоціям і заганяти Північну Корею в кут", - закликав Володимир Володимирович.

Натомість боротись з більш ніж півстолітньою ворожнечею між двома Кореями російський президент запропонував не за допомогою батога, а самими пряниками. При тому вельми оригінальним способом. За допомогою спільних електро- та газових проектів.

"Росія як і раніше готова до реалізації тристоронніх проектів за участю Корейської Народно-Демократичної Республіки, - сказав він. - Може йтися про постачання в Корею російського трубного газу, інтеграцію електромереж, залізничних систем Росії, Республіки Корея і Північної Кореї. Здійснення цих ініціатив принесе не тільки економічну вигоду, а й сприятиме зміцненню довіри і стабільності на Корейському півострові". Мун Чже Ін делікатно пообіцяв подумати над цією ідеєю.

Суть якої, схоже, зводиться до наступного. Обидві Кореї повинні посприяти "заходу" російського газу та російської електрики у свій регіон. А також забезпечити можливість вільного руху товарів в обхід Китаю. Мабуть, бажано, щоби Сеул профінансував цю ініціативу, Пхеньян виділив робочу армію, яка все зробить задарма, а Росія освоїть бюджет будівництва та скоординує зусилля.

При тому всі вони разом помножать на нуль американську санкційну блокаду КНДР та економічний тиск на Пхеньян з боку Пекіну. Що буде для Москви, яка і без того нарощує торгівлю з КНДР, немалим додатковим бонусом.

Звичайно, виконати ці проекти абсолютно неможливо. Пекін з Сеулом і пасажирське сполучення не можуть як слід налагодити - які тут вже спільні економічні проекти. Та й Китай не потерпить "регіональної інтеграції" у себе за спиною.

Але, саме головне, недоречною є сама логіка проекту. Яка зводиться до того, що "газова труба єднає людей".

Бо якщо йти за цією логікою, у відповідності до якої труба - це запорука добросусідства між народами, то Україна, Польща та Росія мали би бути друзями до гробу. Гробів між нами останнім часом з'явилося і справді чимало. А от із дружбою явно якось не складається.