Чому Путін соромиться жертв рейсу А321

Про звук, схожий на вибух, зафіксований бортовими самописцями рейсу А321 публічно заговорили навіть єгиптяни, хоч вони найменш зацікавлені це визнавати. Адже виходить подвійний удар по Каїру – по-перше, саме єгипетські силовики пропустили вибухівку в Шарм-еш-Шейху і не відстежили активність терористів з синайської філії "Ісламської держави", а по друге, туризм, який є однією з ключових статей єгипетських прибутків, після такого повідомлення жвавішим, м’яко кажучи, не стане.

Публічно сумнівається у терористичній версії катастрофи, крім Єгипту, тільки Росія. Хоча польоти до Єгипту Путін все-таки заборонив, і росіян з країни фараонів активно вивозять – за можливістю, окремо від багажу.

Натомість британці, які першими почали активну евакуацію своїх туристів, говорять про вибух як про фактично доконаний факт, посилаючись як на дані радіоперехоплення, так і на іншу інформацію, яка буцімто є в їхньої розвідки.

При тому російський президент, який нещодавно так часто і охоче говорив про переваги військової операції в Сирії, останніми днями мовчить. Мовчить, хоча багато його громадян сподіваються на палку і різку промову національного лідера, в якій він розповість, що саме російська армія та сили безпеки зроблять з винними у теракті.

Здавалось би, вчора був ідеальний момент для спілкування з народом. Врочиста панахида за загиблими в Ісаакієвському соборі, 224 удари дзвону за кожним, хто пропав у синайському небі, і після того – цілком могло б бути інтерв’ю національного лідера, в якому він каже хоч щось чітке і зрозуміле про подальші кроки Росії у зв’язку з терактом. Не склалося. Хоча, здавалося трагічна історія росіян безневинно загиблих від рук терористів мала б затьмарити дуже неприємну для Путіна історію з малазійським "Боїнгом". Ну як можна звинувачувати цілу державу у тероризмі, коли вона сама є жертвою ісламістів? В кого, скажіть, повернеться язик?

Але Путіна спокуса поспекулювати трагедією власних громадян чомусь не привабила. По-перше, в світі це все одно б нікого не переконала в невинуватості путінського режиму в катастрофі "Боїнга". А по-друге, в разі підтвердження версії теракту з літаком над Синаєм виходить, в сухому залишку, неприємна штука. Росія вступила у сирійську війну для того, щоб громити ворога "малою кров'ю і на його території". А якщо ж очевидним стане, що російський лайнер підірвали терористи, так чи інакше афілійовані з кривавою франшизою "Ісламська держава", вийде що це терористичне угруповання, яке дотепер обмежувалось погрозами Рамазану Кадирову, після того, як Росія вирішила знищити ісламістів "на дальніх рубежах", зуміло відповісти. Підло і сильно.

І нехай прямої вини російських силових структур в теракті і немає – вони ніяк не могли його ні передбачити, ні запобігти – вимальовується інша вина. Вина політична. Вина того, хто вступив у війну, яка не потрібна росіянам – нібито для того, щоб "захистити майбутнє". Винними виходить не "Когалимавіа", не ФСБ, і навіть не єгипетьські служби безпеки. Винним виходить Володимир Путін. І про свою вину, судячи зі всього, він здогадувався з моменту, коли йому доповіли про зникнення літака. Подібний сценарій він, ймовірно, передбачав ще до того, як десантні кораблі взяли курс на Тарту. Принаймні, якщо й не здогадувався сам – то підказували аналітики.

І от – "Ісламська держава" полює за російськими туристами, російська авіація "утилізує" боєприпаси і паливо на суму в 2-3 мільйони на день, а наземні сили Башара Асада, попри повітряну підтримку, вперто стоять на місці. Побачити перемогу в подібній ситуації непросто, а програвати Путін не звик.

Тому напрошується іще один, цілком можливий сценарій розвитку подій. Оскільки крім Росії та Єгипту фізичного доступу до місця аварії та уламків літака немає ні в кого, а ні Москва, ні Каїр у версії теракту не зацікавлені, то вибух можна "скасувати". Не було його – і все по тому. А сторонній звук у кабіні – це вибух не бомби, а двигуна літака. Виключно з технічних причин. Або вибухоподібна розгериметизація салону, який, певно, неякісно полагодили після аварії літака в 2001 році. І найприкріше в цій історії, що існує ненульова ймовірність будь-яких причин аварії, тому відрізнити правду від брехні тут буде неможливо.

Інша річ, що замовчування теракту – це найкоротший шлях до його повторення. Якщо не з російськими туристами – то з будь-якими іншими. Хоча це питання, здається, не надто хвилює господаря Кремля.