Чому "план Кіссінджера" про мир Трампа з Путіним є утопією

Інформація газети Bild про те, що колишній держсекретар США Генрі Кіссінджер розробляє план примирення майбутнього президента США Дональда Трампа з путінською Росією, стала, можливо, "топовою міжнародною зрадою" останніх днів. Особливо якщо врахувати, що план передбачає передачу Криму Росії і фактичне повернення України (разом із Грузією, Білоруссю і Казахстаном) у зону політичного впливу Росії. В обмін на мир на Донбасі, і спокій у Східній Європі.

Ці ідеї є достатньо радикальними навіть для Трампа – який обіцяв максимум "переглянути" питання з санкціями і Кримом. Останній, в найнесприятливішому для України випадку, у Вашингтоні збирались "забути" – але не визнати.

І от динозавр епохи холодної війни спробує переконати адміністрацію нового американського президента вчинити стратегічний відступ.

Втім, поки що "план Кіссінджера" – це проблеми самого Кіссінджера. Посади він в адміністрації Трампа не займає, і офіційної позиції нового президента, відповідно, теж не озвучує.

Сказати, чи дослухається Трамп до пропозицій співавтора "політики розрядки", поки не може ніхто – включно, напевно, із самим Трампом.

З одного боку, майбутній американський президент має певне замилування до "великих старих республіканців", які керували країною, ще коли він протирав штани в колледжі.

Але, з іншого боку, як бізнесмен, Трамп не може не розуміти й того факту, що Кіссінджер – це відставний і побитий старістю (93 роки, як не крути) вашингтонський "рішала". Для якого вже не настільки й важливо, доречними чи не дуже є його поради, і якими будуть їхні наслідки для світу чи навіть для США. Головне для Кіссінджера – це щоб до нього дослухався президент країни, як в старі добрі часи. А до результатів втілення своїх порад він, скоріше за все, банально не доживе.

І навіть краще, ніж Дональд Трамп, цю ситуацію розуміє молодше покоління політиків Республіканської партії, які, вочевидь, і будуть виконувати роль "прокладки" між Дональдом Трампом і американською виконавчою машиною. Наприклад, та ж Кондоліза Райс, яка має своє бачення того, чим є Володимир Путін, і яка, на відміну від Кіссінджера, вже займається кадровими питаннями адміністрації Трампа. Це молодше покоління республіканців зробить все можливе, щоб подібний "розмін" не знайшов підтримки ні з боку виконавчої влади, ні з боку Конгресу, де антипутінські настрої є сильними між представників обох партій.

Бо навіть якщо відволіктись від роздумів про зраду, а також забути про національні інтереси України, утопічність плану Кіссінджера є очевидною. Цей план вигаданий людиною з іншої геологічної епохи.

Поділити зони впливу – і на якийсь час заспокоїтись – могли між собою Ніксон чи Рейган з Брежнєвим. Натомість Володимир Путін однозначно сприйме подібний "поділ світу" як ознаку слабкості Заходу, який здає один рубіж за іншим. І це буде беззаперечним стимулом для ескалації, а не замирення в Східній Європі. Отримавши в якості зони впливу СРСР, Путін приступить до "відновлення" Варшавського договору, "повернення" Східної Німеччини, чи до якого завгодно іще геополітичного аншлюсу. В нього стане для цього більше ресурсів і більше можливостей. А Захід опиниться в ролі класичної жертви, яка, втративши без бою гаманець, надіється віддати ще й капелюха – після чого грабіжник, безумовно, схаменеться й залишить її в спокої. Неминучість подібного розвитку події зрозуміли в пацифістичній адміністрації Обами – зрозуміють і в прагматичні адміністрації Трампа. А Кіссінджер залишиться сам на сам зі своїми порадами, і зі своєю глибокою старістю.