Чому на Україну не вийде "повісити" ракетну програму КНДР

Розміщена у New York Times стаття "Розслідування стверджує: Ракетний успіх Північної Кореї пов'язаний з українським заводом" попервах викликає шок. Оскільки, навіть заголовок практично прямо стверджує, що нові ракетні двигуни, здатні доправити ракети північно-корейського диктатора до США, були зроблені в Україні.

Натомість банальне прочитання оригінального матеріалу дослідження "Таємниця північно-корейського ракетного успіху", здійсненого експертами Міжнародного інституту стратегічних студій, викликає наступний шок. Оскільки, більш імовірним джерелом походження, на думку авторів дослідження, є все-таки Росія. Чи російські кримінальні структури, які могли вкрасти компоненти двигуна в Україні. Втім, про все за порядком.

Безумовним аналітичним успіхом автора дослідження, Міхаеля Еллемана, є те, що він, користуючись загальнодоступними відео сюжетами про запуск ракет в КНДР, зміг переконливо довести, що двигуни, які використані в нових корейських ракетах, схожі за дизайном на радянський ракетний двигун РД-250. І достатньо переконливо довести, що ці нові двигуни радикально відрізняються від попередніх двигунів корейських ракет, які використовувались до 2016 року, і базувались також на дизайні радянських ракет малої та середньої дальності. На дизайні, переданому у 90-х роках КНДР Росією.

Далі висновки аналітика стають зовсім не однозначні – але від того не менш цікаві. Суть їх зводиться до того, що нові двигуни не могли бути розроблені корейськими інженерами з двигунів попереднього покоління – там просто радикально інший дизайн. Більше того, нові двигуни навряд чи могли бути зроблені в КНДР за вкраденими кресленнями – оскільки за останній рік не спостерігалось ні будівництва нових ракетних заводів, ні радикального переобладнання наявних. Таким чином, мова йде про поставки або готових ракетних двигунів, або, принаймні, запчастин до них. Які, на даний момент, є у двох держав на планеті. В України і в Росії. Точна кількість ракетних двигунів цього типу невідома, але обчислюється сотнями. Якась кількість їх є на складах "Південмашу". Інша, істотно більша кількість їх є в Росії, на чисельних складах двигунів для ракети Циклон-2, яка там експлуатувалась.

Тут слід наголосити, що мова йде про двигуни РД-250 – які початково використовувались на радянській важкій міжконтинентальній ракеті Р-36. Ця ракета випускалась у 1960-х роках, а в 1979 році була знята з озброєння. Двигуни перестали виробляти в 1970-му році. На складах, де ці двигуни перебувають, вони сприймаються як металобрухт, а не як запчастини до стратегічної зброї. І в Україні, і в Росії. У цьому місці можна запідозрити, що запчастини вкрали і в нас – але є декілька аргументів проти такого розвитку подій.

По-перше, в України практично відсутній товарообмін з Північною Кореєю. А непомітно провезти двигуни, кожен з яких важить більше тони, вкрай проблематично. Натомість між Росією та КНДР регулярно курсують вантажні кораблі та залізничний транспорт, що значно збільшує можливість контрабанди великовантажного обладнання.

І, по-друге, Пхеньян використовував помітно модифіковану версію РД-250, з новою оригінальною системою наддуву палива. Яку в Північній Кореї теж було зробити проблематично.

У зв'язку з цим Україні варто негайно запропонувати США інспекцію "Південмашу", в ході якої продемонструвати відсутність виробничих потужностей для виготовлення "модифікованого" турбонаддуву.

А також закликати до створення авторитетної міжнародної слідчої групи, яка б зайнялась з'ясуванням країни реального походження північно-корейських ракетних двигунів нового покоління.

Не хотілось би випереджати результати подібного слідства. Але країна, яка один раз продала Північній Кореї ракетні двигуни, цілком могла зробити це ще раз. Країна, яка має потужний товарообмін з Пхеньяном (товарообіг між Москвою і Пхеньяном тільки за перший квартал цього року зріс на 86%), цілком могла провезти ракетні двигуни до Північної Кореї в обхід санкцій. Країна, яка нарощує товарообіг з Кореєю попри зусилля всього світу – включно з Китаєм – зупинити Кім Чен Ина за допомогою санкцій, має достатньо мотивації для того, щоби поставити Пхеньяну ракетні двигуни. Наявність мотиву і можливості для здійснення злочину є достатньою підставою для звинувачення у злочині і початку прозорого розслідування всієї історії.

А впливовому американському виданю, ймовірно, доречно було б змінити бодай заголовок із прямими звинуваченнями України у продажі ракетного обладнання КНДР. Якщо не з міркувань етики – то бодай просто на всяк випадок, якщо результати міжнародного слідства виявляться не зовсім такими, як на те сподіваються в Кремлі.