Чому "чеченський падишах" простив своїх "вбивць" з ІДІЛ

Не те, щоби це було якоюсь радикальною новиною – попередній замах на Кадирова буцімто готувався декілька місяців тому, але цього разу вразив розмах підступних терористів. Бо затримали правоохоронці не якихось двох-трьох моральних виродків, як можна було б подумати, а цілих 20 підступних вбивць!

Цифра 20 останнім часом стає якоюсь магічною в кавказько-терористичних справах. Наприклад, три дні тому в Москві було затримано "близько 20 чеченців" (як висловились російські правоохоронці, не уточнивши, чи то вони не змогли затриманих точно порахувати, чи визначити їх етнічну приналежність).

Чеченці ці, якщо вірити російським правоохоронцям, збиралися на Близький Схід воювати на боці терористичного угрупування "Ісламська держава". Затриманих доставлено до Чечні. Про їх подальшу долю поки нічого не відомо. Якщо, звичайно, "20 московських чеченців" і "20 аргунських вбивць Кадирова" – це не одні й ті самі люди.

Бо з "вбивцями" трапилась історія, достойна східних казок про доброго падишаха. Кадиров особисто зустрівся з підозрюваними і їхніми родичами, і провів виховну бесіду тривалістю у п’ять годин. В ході бесіди він з'ясував, що "мізки їм засмітив так званий імам-недоучка". При тому "засмітив" невдало – бо підозрювані "не мали навіть віддаленого уявлення про особистість Абу Бакра аль-Багдаді і його покровителів". "Їм проповідували ненависть до глави Чеченської республіки, як до головного ворога ваххабізму", - обурився Кадирова, не уточнивши, втім, чи він тепер насправді друг ваххабітам, чи ворог – але не головний.

Після того молодих людей, які глибоко розкаялись (хто б сумнівався?) відпустили, давши їм шанс виправитись. Хоча ще яких два тижні тому сам Рамазан Кадирова пропонував ввести для терористів смертну кару. Врешті, на те воно й "падишах" – хоче – карає, хоче – відпускає.

Яким був сенс усього цього циркового виступу? Варіантів, насправді, є декілька.

Перший з них – це намагання Кадирова продемонструвати Москві, що в Чечні йде активна протидія "експорту тероризму" до Сирії. Бо й правда якось негарно виходить – поки російська армія, не шкодуючи чужої крові, захищає режим Башара Асада, етнічні підрозділи кавказьких бійців, серед яких немало чеченців, активно воюють проти урядових сирійських військ. При тому мова йде не про окремих оригіналів, а про добре організовані й озброєні підрозділи, кількість чеченців в яких обраховується сотнями, якщо не тисячами. При тому реально вплинути на ситуацію складно навіть Кадирову, бо якщо хтось воює у силах ісламського опору в Чечні – про це зазвичай знають його рідні, їх сусіди, а нерідко – й інформатори Кадирова. І "повпливавши", приміром, на родину партизана, нерідко можна вплинути і на нього самого.

Натомість довідатись, що людина поїхала воювати в Сирію, зазвичай тяжче, оскільки рідні завше можуть сказати, що їх син, батько чи брат на заробітках десь у Росії, Європі, чи де завгодно ще, і зв’язок з ним повністю втрачений (що, у випадку відправи в Сирію, буде чистісінькою правдою). Врешті, і доля Башара Асада хвилює Кадирова далеко менше, ніж міцність його власного режиму.

Але імітувати єдність з "генеральною лінією" Москви Кадирова все-таки змушений, тому й "бореться з ісламізмом" на свій лад.

При тому "виховна бесіда" з молодими людьми, ймовірно, покликана показати чеченцям, що громадяни республіки, які потрапили під вплив вербувальників "Ісламської держави", цілком можуть бути помилувані – в разі, якщо здадуть вербувальників.

А ще однією причиною незвичної м'якості зазвичай крутого керівника Чечні, може бути бажання забезпечити собі лояльність максимально широких верств своїх співвітчизників.

Бо впродовж останніх днів розслідування можливої причетності чеченських силовиків до вбивства Нємцова перетворюється на відвертий пресинг. З 2 листопада бійців чеченського батальйону "Північ" масово вивозять на допити на російську базу в Ханкалі, яка ще з часів чеченських воєн стала символом приниження чеченського народу і місцем масових тортур. Активні слідчі дії здійснюються стосовно всієї родини Дадаєва, та великої кількості інших чеченців – навіть з числа випадкових знайомих звинувачених Дадаєва та Юсупова. Навряд чи російські силовики наважаться на якісь відверті дії стосовно Кадирова – його імунітет забезпечують в самому Кремлі, але підірвати його авторитет та, в ідеалі, силові можливості, вони явно намагаються.

Тому в разі, якщо справи підуть зовсім зле, Кадирову в очах чеченців краще виглядати "добрим падишахом", на захист якого стіною підніметься весь народ, а не кривавим деспотом, якого із задоволенням самого б здали російським силовикам "на розмову" в застінки Ханкали.