Кінець "зоряних воєн" між США і Росією

Останнім часом кількість новин про російську космічну програму перевищує всі розумні межі. Все почалося від вікопомного сеансу публічної любові Путіна з росіянами, де государ пообіцяв видати зарплату всім будівельникам космодрому "Восточный", які писали свої скарги на життя на дахах будівельних вагончиків - надіючись чи то на Бога, чи на інопланетян, чи на Путіна - одним словом, на когось згори. Ще Путін обіцяв до кінця року запустити з нового космодрому якусь ракету, а також, з часом, збудувати російську космічну станцію - бо клята МКС літає не там, де бажає государ.

Щоправда, вже за два дні прийшло повідомлення, що при тому фінансування космічної програми скоротиться в Росії на чверть.

Ще за кілька днів з'ясувалось, що навіть після обіцянки самодержця будівельникам, схоже, так і не виплатили зарплатню. Чи, може, щось і виплатили - але не все і не всім. І вони вирішили голодувати. Вельми логічний крок для тих, в кого закінчились гроші на їжу.

І, нарешті, в середу нас спіткала абсолютно чудова новина - про експериментальну ракету, яка впала неподалік від космодрому Плесецьк. Через пів доби після падіння з'ясувалось, що ракета - нічия. Від неї відхрестились у ракетних військ стратегічного призначення, у Московському інституті теплотехніки, де розробляються твердопаливні ракети "Тополь" і "Ярс", а згодом - і на самому космодромі. Можливо, твердопаливну ракету запустили хулігани. Пошуками власника ракети займеться спеціальна комісія.

Врешті, все це - подробиці. І гомеричні проколи трапляються далеко не тільки в росіян. От нещодавно і ракета Falcon 9 компанії Space X при спробі сісти на морську платформу черговий раз вибухнула на заздрість фабриці з феєрверками.

Цікавим та показовим є інший момент. Наприклад, та сама Space X Ілона Маска з'явилась на світі в 2002 році. За 13 років вона розробила дві ракети носії - Falcon 1 і Falcon 9, космічний корабель Dragon, чотири типи двигунів до цього всього, і отримала контракт NASA на доставку вантажів та, з часом, людей до Міжнародної космічної станції. Все це було зроблено за 200 мільйонів доларів стартового капіталу, 100 з яких належали самому засновнику компанії, Маску. За ці гроші компанія провела перші запуски і обкатала технологію - за що й отримала півторамільярдний контракт з NASA.

Натомість російська ракета "Ангара", яка повинна стати "чисто російською ракетою", здатною стартувати з Плесецька і "Восточного", розробляється з 1992 року. До 2012 року проект встиг "спожити" щось біля 5 мільярдів доларів, дані про подальшу вартість програми наразі відсутні. Його рух вперед підтримується чисельними президентськими указами, цільовими програмами і навіть, кажуть, вчасним фінансуванням. До сьогодні "Ангара" відірвалась від планети всього двічі. Майже 25 років розробки проект до комерційної готовності так і не довели.

Зрозуміло, що в творців "Ангари" і в Ілона Маска могли бути трохи різні цілі. Але в підручниках з історії не напишуть, хто і скільки наварив на проекті. Напишуть, злетіла ракета - чи ні, здешвила космічні запуски - чи навпаки, підняла їхню ціну, стала "робочим конем" для недорогих космічних польотів - чи так і залишилась не в міру дорогою цяцькою.

І це не традиційний "наїзд на Росію" - за той самий час американське державне NASA встигла відправити на цвинтар останні шатли - і залишилась взагалі без засобів доставки людей на орбіту, повиснувши на шиї в росіян. Успіхи європейських космічних програм теж поки не вражають ні швидкістю, і інноваційністю, ні дешевизною.

Можливо, робити узагальнення ще й рано, але складається враження, що космічна гонка двох наддержав, яка дала нам сучасні космічні технології, закінчилась назавжди. І на зміну їй може прийти тільки одна модель. Комерційна З дорогої цяцьки для параноїків космос перетворюється на неоране поле для тих, хто шукає свій чесний хліб і свій чесний долар. Хто не боїться інвестувати у мрію.

У цьому плані в цікавій ситуації опинилась Україна. З одного боку, наша космічна галузь - це осколок радянської системи, "заточений" під роботу саме за моделлю фінансування державою. Забезпечити таку модель неможливо в силу явної відсутності коштів у держбюджеті. З іншого боку, американська модель теж є цілком непридатною для нас - через відсутність приватного капіталу, готового ризикувати і входити в революційну галузь. Поки українські ІТ-генії на кшталт Ілона Маска стануть мільярдерами і захочуть збудувати свої ракети - мине не один десяток років. Невеликий прибуток від використання ще радянських потужностей і технологій може скоро закінчитись - як через старіння ресурсів, так і через конкуренцію з боку компаній на кшталт SpaceX, яких сьогодні - десяток, а через кілька років може стати сотня. За таких умов єдиним логічним виходом видається поєднання українських кадрів із західним капіталом - шляхом створення СП, чи, якщо вдасться, залученням західних інвесторів під наявні підприємства та проекти.

Бо, схоже, все, що залишилось в українській космічній галузі цінного - це кадри. І якщо не дати їм можливість працювати за фахом вдома - то молодші з них знайдуть дорогу на Захід в індивідуальному порядку, а старші - помруть з неприємним усвідомленням того, що їхня дорога до зірок виявилась тупиком.