Як індуси Путіну кукіш показали

Візит Моді – якщо вірити російським ЗМІ – був всуціль успішним. З одного боку, Росія та Індія і справді підписали декілька угод, зокрема, про будівництво нових енергетичних блоків в Індії та співробітництво у сфері нарощування оборонних і цивільних потужностей. Путін заявив, що Росія збудує в Індії не менше 6 ядерних енергоблоків впродовж наступних 20 років (і хто це запам’ятає чи перевірить), а з падінням рівня взаємної торгівлі, яке трапилось у минулому році, і, схоже, трапиться і в теперішньому, будуть боротися чиновники обох країн.

З іншого боку, всупереч очікуванням, жодних нових масштабних контрактів на купівлю Індією російської військової техніки укладено так і не було. Валютна виручка, яка зараз як повітря потрібна російському ВПК, в країну так і не потече.

При тому причина подібної ситуації – не підступи вашингтонського обкому і не якісь хитрі геополітичні причини. Просто за два дні до візиту Моді до Москви Індія в публічній формі поділилась враженнями від експлуатації російської техніки.

Зокрема, з 210 винищувачів Су-30МКИ, поставлених Росією, на даний в нельотному стані перебувають від 115 до 126 літаків. Ще 6 з них було втрачено через технічні несправності.

При тому що навіть за ліберальними умовами контракту як мінімум 75% з них мали би все-таки літати. Ці літаки – не якийсь напівіржавий спадок Радянського Союзу. Перші з них потрапили до Індії в 2000 році ( за винятком 4 машин, відправлених 1997 року), а найбільші поставки здійснювались 10 років тому. Та й Індія – це не далека африканська країна, де дорогу техніку просто могли "вбити" через відсутність елементарних навичок експлуатації.

Висновок з цього напрошується один. Якість виготовлення "сушок" була нижче будь-якої норми. Тому надалі будь-які інші спільні ініціативи у сфері озброєнь індуси реалізують з росіянами тільки за умови зборки в Індії. За принципом "Хочеш щоби щось було зроблено добре – зроби це сам".

Тому, наприклад, угоду про виробництво легких вертольотів Ка-226 заключили саме на умовах виробництва в Індії. А єдиним товаром виключно російського ВПК, який впродовж найближчих чотирьох років буде поступати до Індії, схоже, стануть саме безчисельні запчастини до злощасних "сушок". Індійські романтики в погонах все ще надіються їх "оживити".

Схоже, подібна ситуація стає знаковою для російської зовнішньої торгівлі. Яка може триматися на плаву завдяки двом китам – природним ресурсам і залишкам радянських технологій, в тому числі – ядерних. Тому російський експорт потроху стає схожим на експорт "бананової республіки". Тільки без бананів – зате з нафтою, газом і ядерними станціями.