Формат PESCO: Яку військову співпрацю проти Путіна придумали у ЄС

Вчора ЄС, після довготривалої підготовки, врешті здійснив крок у бік зміцнення оборонної співпраці. Зокрема, Рада ЄС затвердила новий формат оборонної співпраці PESCO (англомовна аббревіатура від "Постійного структурованого оборонного співробітництва").

В рамках співпраці запропоновано цілий список можливих проектів спільних військових ініціатив. Список складається з 17 проектів, що охоплюють такі питання, як підготовка кадрів, розвиток можливостей збройних сил, посилення морської безпеки, закупівлі бойової броньованої техніки, реагування на кіберзагрози та оперативна готовність.

При тому жоден із запропонованих проектів не є загальнообов'язковим — участь можуть брати всі охочі країни ЄС.

В результаті, наприклад, Європейське медичне командування буде створювати Німеччина за підтримки Нідерландів, Іспанії, Італії, Румунії та Словаччини. А от до запропонованого Нідерландами плану підвищення військової мобільності захотіла приєднатися аж 21 держава ЄС.

Причина такого "диференційованого" підходу полягає, вочевидь, у тому, що автори чисельних планів і проектів не ризикують виносити їх на офіційне схвалення всього ЄС — оскільки там достатньо буде одного голосу "проти", щоб ініціатива наказала довго жити.

Посприяли створенню PESCO три фактори. Перший із них — російська агресія, яка переконала всі країни ЄС в можливості нової європейської війни. Другий — це вихід Британії зі складу ЄС. Лондон давно і успішно саботував будь-які спроби оборонної співпраці, і без "брекзіту" PESCO не відбулось би. І третім за рахунком, але не за значенням фактором, було обрання Дональда Трампа на посаду президента США. Яке також переконало всіх у Європі у тому, що американська "військова парасолька" може не просто "продірявитись", але й розчинитись у повітрі. Значну роль зіграли і енергійні дипломатичні зусилля нового президента Франції Еммануеля Макрона, який наразі виконує чи не ключову функцію у підтримці та просуванні проекту — за активної підтримки Берліну, звичайно.

В результаті ще два місяці тому до PESCO збирались приєднатися 20 держав — а до "фінішу" дійшло вже 23. До ініціативи наразі не приєдналися Ірландія, Мальта та Португалія, однак у них є можливість вступити згодом.

Формально, на даному етапі розвитку, PESCO — це не "збройні сили ЄС", і навіть не якась європейська альтернатива НАТО. Це така собі спільна платформа, на якій будь-які країни ЄС можуть швидко реалізувати проект військової кооперації. Наприклад, уніфікації бронетанкових сил — адже у різних країн Євросоюзу є більше 40 типів танків та бронетранспортерів. Чи військових літаків — яких ненабагато менше. Або відправити своїх військових медиків на навчання у те ж Європейське медичне командування, фінансоване Німеччиною. Чи спільно навчитись боротися з російськими "ролями" в соцмережах — не витрачаючи коштів і часу на паралельну роботу в різних країнах.

Але така співпраця неминуче призводить до інтеграції оборонних структур різних країн. Якщо військові з різним національним підпорядкуванням спільно тренуються, спільно вивчають потенційних противників, і спільно готуються відбивати можливі напади — як в реальності, так і у кіберпросторі — в них не буде недовіри до партнерів з інших країн, навіть якщо така недовіра і залишиться в політиків. За умови спільного ведення розвідувальної діяльності нівелюється поняття військової таємниці від партнерів по ЄС. А тісно пов'язані багатьма ниточками взаємозалежностей армії потроху перетворюються на одну.

І, загалом, складається враження, що такий "ненав'язливий" підхід до військової інтеграції ЄС має набагато більше шансів на успіх, ніж пропозиція німецьких соціал-демократів загнати всіх у "Сполучені Штати Європи" до 2025 року у наказовому порядку.