Сигнал від НАТО: Чи запустить Орбан "русскій мір" до Угорщини

11 держав-членів НАТО днями зробили чергову спробу насварити угорського прем'єр-міністра Віктора Орбана. Їх зовнішньополітичні відомства направили до Будапешту колективного листа, в якому містились чіткі вимоги перестати виносити у площину військового співробітництва у межах НАТО конфлікт між Угорщиною та Україною стосовно закону про освіту.

За даними угорських ЗМІ, які оприлюднили інформацію про листа, підписанти заявили, що не зовсім розуміють, у чому полягає проблема з українським законом, але при тому не вважають її аж настільки складною, щоб через неї ставити під загрозу стратегічні інтереси Альянсу.

Прозоро натякнувши, що суперечності у НАТО стосовно України є надто вже позитивим сигналом для Росії, аби всі і далі могли вдавати, що нічого не відбувається.

Лист однозначно є відповіддю європейської спільноти на заяву очільника зовнішньополітичного відомства Угорщини Петера Сіярто, який у листопаді заявив, що його країна наклала вето на скликання грудневого засідання Комісії Україна-НАТО.

Серед відомих підписантів листа значиться Німеччина. У Будапешту, до слова, і без того стосунки з Берліном — як, втім, і з Брюсселем — рухаються кудись у бік холодної війни. Зокрема, у листопаді Орбан звинуватив ЄС у тому, що там намагаються збудувати "пост-християнський і пост-національний світ" - за допомогою масового завезення іммігрантів. Залишивши в спокої явну внутрішню суперечливість тези — адже "Європа націй" свого часу і замінила "християнську Європу", можна констатувати, що це явний випад як проти Ангели Меркель, так і проти європейських наднаціональних структур, які давно докоряють Будапешту за відмову від допуску мігрантів. Особливого шарму подібним випадамм додає той факт, що Угорщина дотепер є другим-третім за обсягами отримувачем європейських бюджетних дотацій, поступаючись у цьому рейтингу лише Польщі та вряди-годи — Греції.

У цьому місці можна було б припустити, що Віктор Орбан, ідучи на відкритий конфлікт з ЄС і практикуючи антиєвропейську риторику у своїй передвиборній агітації, сподіваються при тому стати агентом впливу США. Як це з більшим чи меншим успіхом практикують, приміром, у Варшаві, не надто тонко граючи на антипатіях, що існують між Дональдом Трампом з одного боку, та Ангелою Меркель і Еммануелем Макроном — з іншого.

Але й такий варіант не має права на існування, оскільки стосунки Будапешту з Вашингтоном також далекі від райдужних. Останнім приводом для гучного скандалу став конкурс грантів для незалежної угорської преси. Держдеп США оголосив про виділення 700 тисяч доларів на підтримку незалежних ЗМІ в акурат за півроку до парламентських виборів у країні. Прозоро натякнувши при тому, що зі свободою преси в Угорщині зараз не дуже добре.

Глава МЗС Угорщини Петер Сіярто негайно заявив, що все це — спроби втрутитися у виборчий процес в його країні. Той факт, що гроші ЗМІ отримають тільки в травні, а вибори закінчаться за місяць до того, зупинити угорського дипломата не зумів. До слова, кілька місяців тому угорський парламент прийняв свою версію закону про "іноземних агентів", тому американські гроші, не виключено, стануть для місцевих ЗМІ потенційним джерелом проблем.

А загалом, Будапешт зі своєю націоналістичною риторикою і бажанням вибудувати свою версію "керованої демократії", достатньо систематично руйнує стосунки з обома центрами впливу західного світу. І намагається при тому більш чи менш вдало балансувати, реалізуючи політику економічного зближення із Китаєм та Росією. До пори це приносить певний результат.

Але проблеми можуть настати тоді, коли європейське фінансування угорської "керованої дипломатії" буде відмінено. Тоді партія влади в Угорщині ризикує втратити рейтинг і програти виборчі перегони — якщо не ці, то наступні. Або, в разі, якщо програвати дуже вже не захочеться, спробувати залишитись при владі іншими способами. Є обґрунтована підозра, що захищати палац Орбана від опозиції приїдуть його східні друзі. Вони будуть, до речі, не з Китаю.