Бойкот Держдуми: Які проблеми створив Кремлю збочинець Слуцький

Скандал довкола поведінки депутата Держдуми Росії Леоніда Слуцького, якого звинуватили в сексуальних домаганнях одразу декілька журналісток, а одна з них - Фаріда Рустамова з російської служби ВВС - навіть надала аудіодокази, набрав несподіваного і нехарактерного для путінської Росії розмаху.

"Вам небезпечно працювати в Думі? Якщо так, то міняйте роботу" — так відреагував на скарги журналісток спікер російської Думи В'ячеслав Володін. Комісія з депутатської етики Думи, куди звернулись постраждалі журналістки, жодних порушень у поведінці Слуцького також не знайшла.

Після чого російські ЗМІ зуміли по мірі сил відповісти на неприкрите хамство й цинізм з боку Думи. Значна кількість російських видань прийняла рішення або взагалі припинити працювати в Думі, або, принаймні, розпочати бойкот особисто Леоніда Слуцького та очолюваного ним комітету.

Медіахолдинг РБК вирішив відкликати всіх своїх журналістів з роботи з висвітлення діяльності Держдуми. Слідом за РБК про припинення роботи в Держдумі оголосили телеканал "Дождь" і радіо "Эхо Москвы". А далі до бойкоту приєдналися редакція "Комерсанта" та "Ведомости". Lenta.Ru зазначила, що "ігнорує існування депутата Слуцького" і видалить всі матеріали про нього, які не стосуються звинувачень в домаганнях. Відкликають своїх журналістів з Держдуми також RTVi, Znak.com. "Говорит Москва" має намір супроводжувати всі новини про депутата і комісію з етики згадкою про домагання. "Право.ru" підтримало бойкот Леоніда Слуцького. Рішення підтримали видання The Bell, "МБХ медіа", Republic, The Village — кількість учасників бойкоту швидко зростає.

Любителі конспірології могли б навіть запідозрити за всім цим "спецоперацію Луб'янки проти Думи". Повірити в таку версію заважає те, що витрачати час і ресурси на тонкі інтриги проти абсолютно підконтрольного "скаженого принтера" навіть Луб'янка не стане.

Протест проти депутата Слуцького, хтивого ідіота, не здатного скласти докупи три слова (інтелектуальний рівень якого можна оцінити у відеофрагментах, де він коментує скандал — але для збереження здоров'я психіки краще уникнути цього досвіду), це не протест проти Володимира Путіна чи навіть "духовних скрєп", які виконують в сучасній Росії роль громадянської релігії. Це протест проти того, що сформувалась система, в якій людина, бодай трохи причетна до влади, може відчувати себе боярином перед холопом при спілкуванні з усіма, хто до влади не належить.

Саме проти цього протестують російські журналісти. Також проти цього протестували вчора у підмосковному Волоколамську люди, чиїх дітей отруїла токсична хмара з місцевого звалища — не зважаючи на їх чисельні прохання хоч якось розібратись із сміттям, які озвучувались впродовж року і так ніким і не були почуті. Все, що їм залишалось — це трохи побити голову району, і покидати в губернатора сніжками. Поки що — тільки сніжками.

У Росії активізуються протести не проти центральної влади, а проти того, що вся система влади потроху перестає виконувати свої функції. В тоталітарному суспільстві ніхто б не наважився протестувати. В авторитарному суспільстві змусили б або журналісток замовкнути, або депутата — вибачитись, або навіть перше і друге. В демократичному суспільстві Слуцький за день попрощався би з парламентом, а за тиждень — зі свободою.

А в путінській Росії, як у СРСР часів раннього Горбачова — є критика й невдоволення системою без можливості на неї вплинути. Що неминуче породжує відчуття безсилля, а з часом — і злості.

Що робити з протестом ЗМІ, у Кремлі наразі не знають. Принаймні, на чисельні запитання журналістів з приводу того, що думає Путін про цю ситуацію, Дмитро Пєсков скромно відповідає - "Це справа Думи, яку ми не будемо коментувати".

У випадку з британським парламентом чи американським Конгресом це була б абсолютно логічна відповідь. Але в моноліті російської "керованої демократії" не може бути голосного і масштабного скандалу, пов'язаного з владою, який би не стосувався Кремля. Тому відповідь на ситуацію Кремлю таки доведеться дати. Від того, якою вона буде, може залежати майбутнє російського режиму.

Фото ЕРА