"Парламентський вимір": Чим Путіну вигідна нова ініціатива Медведчука

Намагання створити "парламентський формат" нормандської четвірки силами російської Держдуми, Медведчука та ОПЗЖ — це спроба Путіна продемонструвати відсутність консенсусу стосовно долі Донбасу в Україні. Ну і втримати на плаву свого кума Медведчука. При тому основна аудиторія і цільова група цієї медіа-кампанії перебуває на Росії

"Парламентський вимір": Чим Путіну вигід…

Вчорашній вояж Віктора Медведчука та делегації нардепів від "Опозиційної платформи – За життя" на зустріч з депутатами Держдуми та російським президентом вийшов знаковим. Якраз у день, коли Путін на Росії, стараннями тієї ж Держдуми, отримав пожиттєве президентство, українські депутати приїхали говорити про якісь "нові механізми", покликані імітувати примирення між країнами. Чи, принаймні, роботу щодо пошуку можливостей для примирення.

Принаймні, в якості такого механізму Медведчук і компанія намагаються подати ініціативу "парламентського виміру нормандського формату". Намагаються, до речі, вже не вперше — ще в кінці минулого року Медведчук зустрічався з Путіним у Санкт-Петербурзі, розповідав про перспективи парламентської співпраці і навіть обіцяв, що співпраця почнеться через місяць-півтори. Не склалося — і кум Путіна пішов на нове коло.

"Парламентський вимір", якщо вірити заявам його ініціаторів, покликаний "допомогти" українським депутатам прийняти юридичні норми, необхідні для реалізації мінських домовленостей. "Допомога наших колег з Держдуми і парламентів Франції та Німеччини тут була б не просто доречна, вона була б корисною, щоб переконати наших депутатів в тому, що мінські угоди, як це вважається, є безальтернативними, щоб реалізувати їх в повній мірі через законодавчу роботу, тим самим наблизивши мир в Україні", - таку заяву на Росії зробив Медведчук.

Ініціативу Медведчука, який робить все можливе як для того, щоб зберегти подобу політичного впливу в Україні, так і для того, щоби продемонструвати свою корисність у Кремлі, Володимир Путін очікувано підтримав. "Мені здається, хороша ідея. Ми якось – не пам’ятаю вже коли, але деякий час назад – вже обговорювали цю тему. Звичайно, якщо парламентарі в Україні, на Росії, у Німеччині і у Франції підтримають те, що робиться на рівні виконавчої влади, мені здається, це було б дуже добре, до місця", – сказав Путін. За словами якого, він знає навіть про бажання французьких і німецьких парламентарів (!) включитися в подібну роботу.

Якою є реальна ціль створення "парламентського виміру"? Адже ОПЗЖ погоди в українському парламенті, на щастя, не робить. І "вчити українців реінтегрувати Донбас" ані з Парижу, ані з Берліну ніхто до нас, звичайно, не поїде. А якщо й поїде — то невдовзі повернеться назад.

Ціль вчорашніх переговорів у Москві, схоже, інша. Навіть сьогоднішня українська виконавча влада виявилась недостатньо "гнучкою" для того, щоби погодитись на умови Кремля стосовно Донбасу. Звичайно, у Путіна є чимало агентів впливу всередині цієї влади. Але навіть за умов глибокого і майже всеосяжного українського лібералізму говорити надто круто врозріз з позицією Банкової українські чиновники не можуть. Інша річ — нардепи. Що б не сказав Медведчук і представники його політсили, забрати мандат у них буде вкрай складно.

При тому, отримавши в об'єктиви телекамер представників однієї фракції Верховної Ради, яка контролює близько 10% голосів у парламенті, в Кремлі на будь-яких міжнародних переговорах отримують чудовий аргумент. На кшталт того, що "пан Зеленський вимагає передати Україні контроль над кордоном до виборів, а от пан Медведчук, який займається "парламентським виміром" переговорів у "нормандській четвірці", вважає, що це абсолютно зайве". Міжнародну позицію України, яка дотепер виглядала абсолютно консолідованою, спробують трішки розколоти, давши російський мікрофон у руки Медведчука і ОПЗЖ. Нічого нового.

Інший позитивний для Путіна момент полягає в тому, що вчора, фактично помноживши на нуль конституцію та політичний устрій своєї країни, він продемонстрував імітацію готовності до якихось домовленостей з Україною. Ні, не з Україною, звичайно, а зі своїм кумом, який на російські гроші зліпив собі фракцію в парламенті — але то, звичайно, подробиці, яких російський глядач і не помітить, і не оцінить.

Віктор Медведчук — це останній реальний актив Путіна в Україні. При тому, звичайно, це не політичний, а медіа-актив, який не може нічого іншого, окрім як освоювати кошти і торгувати обличчям.

Все, що може зробити Путін за допомогою цього активу — це продемонструвати російській аудиторії картинку "українські бояри приїхали на уклін до російського царя". Що особливо приємно і потрібно в той день, коли Путін офіційно став царем.

Саме такий сценарій і було продемонстровано вчора.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"