Білорусь без МВФ: Лукашенко капітулював перед Путіним

Президент Білорусі прийняв рішення відмовитись від кредиту МВФ. Міністр фінансів країни Максим Єрмолович пояснив, що позиції уряду та МВФ стосовно структурних реформ, яких потребує Білорусь, фактично співпадають. Але на думку глави Білорусі Олександра Лукашенка, програма реформування, на якій наполягав МВФ в обмін на пільговий кредит, може обернутися "шоком для населення". Тому, звичайно, реалізовувати її не будуть.

Несподіванкою заява Єрмоловича, звичайно, не стала. Оскільки програму співпраці з МВФ активно лобіювали міністри з економічного блоку, які в кінці серпня були масово відправлені у відставку. При тому переговори з МВФ президент Білорусі тоді назвав "безмозклою позицією" з боку прем'єр-міністра, трьох його заступників, та міністра фінансів Білорусі — які й були змінені.

Паралельно із заміною уряду розвивалась і чергова економічна конфронтація між Мінськом та Москвою. Суть якої полягала у тому, що Володимир Путін псував Лукашенкові його маленький бізнес. Суть бізнесу полягала у тому, що Білорусь закуповувала в Росії нафту та продукти нафтопереробки на безмитній основі — як член Союзної держави. А перепродавала тоді ці ж продукти на 30-40% дорожче вже на зовнішній ринок — в тому числі, і в Україну. Для розуміння масштабів цього гешефту — Білорусь виробляє з російської нафти 25 мільйонів тон нафтопродуктів на рік, при тому що сама споживає 6-7 мільйонів тон. Схожа ситуація спостерігається зі зрідженим газом, експорт якого з Білорусі в Україну цього року зріс на 35% (при тому, що якихось потужних родовищ в Білорусі ніби не знайшли і не почали розробляти). За дуже приблизними оцінками, прибуток Білорусі від реекспорту може складати 3-4 мільярди доларів на рік.

Але в серпні у Москві прийняли рішення продаж нафтопродуктів та газу до Білорусі різко квотувати. Через що реекспорт стане неможливим, а в бюджеті Мінську утвориться гігантська дірка.

Додатковим фактом тиску на Мінськ було призначення "бойового ФСБ-шника" Михайла Бабича на роль посла до Білорусі. Якого, за чутками, частина білоруських еліт розглядає взагалі як організатора "аншлюсу". Такою була підготовка Володимира Путіна до переговорів з Лукашенком, призначених на 21 вересня. Переговорів, на яких буде вирішуватись доля подальшого економічного співіснування Росії та Білорусі, і на яких Лукашенко зробить все можливе, щоб продемонструвати свою лояльність — і таки відкрутити нафтові крани на кордоні з Росією. Дуже схоже, що демонстративне згортання співпраці з МВФ — це олдна з фаз підготовки Мінську до серпневих виборів, від який, ймовірно, залежить доля мінського режиму. Хоч це згортання українські популістські партії, не виключено

А страх перед "надміру різкими реформами" і "шоком для населення" - це не більше ніж фігура мови, за якою Лукашенко ховає капітуляцію (хай і тимчасову) перед Росією.

Буль-який кредит, звичайно, має свою ціну. В тому числі, і співпраця з МВФ, економістів якого нерідко критикують за шаблонний і негнучкий підхід до різних економік, брак уваги до потреб соціальної сфери, і взагалі - "таємний диктат" над слабкорозвинутими країнами.

От тільки і відмова від кредиту теж має свою ціну. Бо прийнявши рішення відмовитись від кредиту МВФ, у середньостроковій перспективі Білорусь планує розмістити на ринку Росії і, можливо, Китаю суверенні облігації на суму до 2 мільярдів доларів. Можна не сумніватись, що відсоток за цими облігаціями буде набагато вищий, ніж за кредитом МВФ. Але не тільки в тому справа.

Звичайно, росіянам буде глибоко байдуже те, з якою швидкістю реформуватиме Білорусь свою економіку — і чи реформуватиме взагалі. От тільки в тому, що російський кредит доведеться повертати не лише грішми, але й шматками державного суверенітету, сумніватись якось не доводиться. Це перевірено багатьма пострадянськими державами, і Україною — в тому числі.