Пекло в Афінах: Навіщо Путін розпалює "греко-македонську війну"

Цієї неділі у Афінах славно повоювали. Чи то кілька десятків тисяч (за підрахунками поліції та місцевих журналістів), чи то більше ніж півмільйона (за підрахунками організаторів та російських інформагентств) учасників протестів більш чи менш енергійно намагались взяти штурмом парламент, кидалися каменюками та балонами з червоною фарбою, били поліцейських - і самі падали під ударами кийків. Що характерно - в акціях активну участь брали православні монахи. А ще, що здивувало журналістів - це агресія до фотографів, в яких учасники акцій забирали камери, а нерідко - ще й щедро обдаровували тих штурханами.

У сухому залишку учасники протестів штурмом взяти парламент не змогли, поранили два десятки поліцейських - і отримали невідому точно кількість травм самі, і, наразі, розійшлися по домівках.

Приводом для цього буйства емоцій у колисці європейської цивілізації стало те, що угода між Афінами і Скоп'є стосовно назви сусідньої Македонії повільно, але впевнено рухається до реалізації.

Зокрема, 11 січня, парламент Македонії, схвалив внесення поправок до конституції, якими передбачено зміну назви країни з Республіки Македонія на Республіку Північна Македонія. При тому парламент чи то проігнорував - чи то навпаки прислухався до думки македонців на референдумі. Який, з одного боку, не відбувся - бо на нього прийшло 36% громадян країни. З іншого боку, більш ніж 90% тих, хто прийшли - проголосували за зміну назви країни.

В процесі підготовки до референдуму у Скоп'є посадовці різних рівнів - до прем'єра включно - неодноразово скаржились, що декотрі політичні групи з числа тих, хто виступав категорично проти зміни назви країни, отримують закордонне фінансування - від близьких до Росії грецьких бізнесменів, а то й напряму - із Москви.

І от тепер у Афінах, де впродовж двох десятків років блокували вступ Македонії до НАТО та ЄС, повинні виконати свою частину угоди, і всі перепони на шляху до євроінтеграції Скоп'є зняти. Обговорення цього питання почнеться у грецькому парламенті сьогодні, і до кінця тижня заплановано голосування з цього приводу.

Що саме обурило грецьких націоналістів та ультраправих в угоді Ципраса з усе ще просто Македонією, яку активно підтримують як решта країн ЄС, так і США?

Формальною причиною обурення є той факт, що, на думку грецьких націоналістів, "справжніми" македонцями є лише жителі історичного регіону на півночі Греції. А збереження слова "Македонія" в назві сусідньої держави - хай і з прикметником "Північна" - якимось таємничим чином зруйнує грецьку національну ідентичність, а також дасть сусідам "підстави для територіальних зазіхань". Як саме мже трапитись все це жахіття, якщо Македонія увійде в НАТО і ЄС, і стане навпаки, тісніше пов'язаною з Грецією як міжнародними зобов'язаннями, так і економічними зв'язками - націоналісти та ультраправі не уточнюють.

Взагалі, національна самосвідомість в інтерпретації ультраправих нерідко буває достатньо химерною і не надто логічною, але в даному випадку вся історія виглядає надуманою навіть з точки зору містики "національного духу".

А от що виглядає до непристойного голим і очевидним - це бажання зірвати греко-македонську угоду з боку Москви.

В процесі реалізації якої Захід отримає можливість не тільки отримати ще одного хай невеликого, але адекватного члена НАТО, але й пригасити гостроту решти протистоянь у "балканському котлі", конфронтації в якому Росія сприяла, без перебільшення, століттями.

Про ті можливості, які Захід отримає, примирившись з Грецією, може сказати один-єдиний факт, пов'язаний, серед іншого, із отриманням українськими православними Томосу про автокефалію. Коли монастирі на горі Афон надто вже жорстко взялися критикувати Вселенського патріарха за інтерес до українського питання, грецькі власті просто викинули з країни двох російських дипломатів, які банально розвозили гроші для стимуляції цього "обурення" - ну і заодно фінансували організації, що виступали проти примирення з Македонією. Не виключено, що грецькі правоохоронці заодно провели "профілактичні бесіди" і з отримувачами російських грошей. Після чого гострота протистояння помітно знизилась. А в російській пресі всуціль пішли матеріали із заголовками "Як атеїст Ципрас зрадив греків, православ'я і Росію".

Звичайно, вчорашні безлади навряд чи було цілковито проплаченим і зрежисованим Росією - масштаб, все-таки, не той. Але наявність координаційного та фінансового центру в традиційно роздрібненої і пересвареної між собою грецької правиці все-таки проглядається.

Тому після вчорашніх масових заворушень, які з Москви виглядали у десять разів більшими, ніж були насправді, грецьким правоохоронцям варто навідатись до всіх цих "Народних православних закликів" та "Золотих світанків". І поцікавитись, з якого доброго дива їхні організаційні можливості так раптово зміцніли.