Нормандська трійка: Чому Зеленський зустрічатиметься з Макроном та Шольцом без Путіна

Українсько-російський конфлікт залишається однією з центральних тем не тільки американо-російських стосунків, але і європейського міжнародно-політичного життя. Зокрема, сьогодні про нього поговорять на зустрічі міністрів закордонних справ ЄС. Хоча, зважаючи на той факт, що очільник європейської дипломатії Жозеп Борель анонсував, що розмова "значною мірою буде продовженням дискусії G7", є всі підстави підозрювати, що й сьогоднішні результати будуть аналогічними. Простіше кажучи, матимемо чергову відозву стосовно того, що "ціна агресії буде дуже високою", а санкції проти Росії будуть просто нещадними. Без будь-яких додаткових уточнень.

Більш цікавою є свіжа заява українського посла у Берліні Андрія Мельника. Який повідомив, що посольство України в Німеччині та МЗС наразі готують ніби як "нормандську зустріч" президента Володимира Зеленського з президентом Франції Емманюелем Макроном і новим канцлером ФРН Олафом Шольцем. Але без Володимира Путіна. Який, скоріше за все, у відповідь на запрошення знову всім нагрубіянить і нікуди не приїде.

Звичайно, можна припустити, що посол Мельник просто намагається зробити приємне керівництву, чи то обіцяючи, чи то й справді готуючи декоративний саміт, на якому Зеленський зустрінеться з двома європейськими високопосадовцями, скаже сам і почує від співрозмовників багато правильних слів, зробить кілька гарних селфі — після чого поїде додому, розповідати про міжнародну підтримку України.

Але існує й інший варіант. У тексті коаліційної угоди нової німецької парламентської більшості словосполучення "нормандський формат" просто відсутнє. Це цілком може бути реакцією на той факт, що впродовж без малого двох років Москва цей формат фактично ігнорувала. Натомість надаючи перевагу контактам між Кремлем та Білим Домом. Цілком ймовірно, що новий німецький уряд має намір просто самоусунутися від недієвого формату, припинивши беззмістовні звернення до Путіна, які широко практикувала Ангела Меркель у свої останні місяці на посаді канцлера. І віддати цю не надто перспективну дипломатичну проблему на відкуп Вашингтону, надалі зустрічаючись з українським керівником.

Чим обернеться для України подібний розвиток справ? З одного боку, контакти по лінії Байден-Путін принаймні існують в реальності, на відміну від два роки як мертвого нормандського формату. І, ведучи переговори з Росією з точки зору ключового гравця на глобальній шахівниці, Вашингтон не боїться продавати Україні зброю, чи підсилювати нашу армію за допомогою інструкторів, навчальних програм чи спільних навчань — хай навіть і задля підсилення власної переговорної позиції. І арсенал впливу на Росію у США незмірно ширший.

Але проблема полягає в тому, що на розмови Байдена і Путіним Зеленського не запрошують. Вашингтон та Москва говоритимуть про Україну без України — хай навіть переказуючи Зеленському зміст тих розмов за два-три дні після того, як вони відбулися. І повернення повної суб'єктності нашої держави у цих переговорах буде для української дипломатії завданням може навіть складнішим, ніж масштабна фотосесія для Зеленського із Макроном та Шольцом.