Війна з курдами вартуватиме Асаду рештків Сирії

Конфлікт в Сирії остаточно переходить у формат "всі проти всіх". Таке враження складається після того, як вчора розпочались активні бойові дії між військами сирійського диктатора та курдськими воєнізованими формуваннями.

Все почалось, як то часто буває на війні, ніби випадково. Курди і асадівці не поділили учора контроль над висотною будівлею в містечку Ель-Хасеке у північно-західній частині Сирії.

За кілька годин сторони вже обмінювались інтенсивним стрілецьким та мінометним вогнем, а увечері сирійські ВПС вперше за п'ять років конфлікту в Сирії нанесли масований удар по позиціях курдського ополчення. У відповідь сьогодні курди пішли в атаку, захопили кілька міських районів і взяли у полон десяток асадівців.

При всій гаданій "випадковості" початку конфлікту, рішучість і жорсткість, з якою зчепились обидві сторони, свідчать про те, що вони якщо й не готувались заздалегідь до подібного розвитку подій, то, принаймні, мали достатньо взаємної ненависті, щоб не вагаючись почати стрілянину і відкрити іще один фронт у вогняному пеклі, на яке за останні п'ять років перетворилася Сирія.

І тепер ополченці вже не цікавляться будівлями чи поступками – вони вимагають вивести з цього району війська Асада і його ополченців з партії "Баас".

Навіщо Асаду війна з курдами? Невже не можна було махнути рукою на будівлю в містечку, де курди все рівно рано чи пізно її захоплять – і дочекатись зручнішого моменту для подібних конфліктів?

З точки зору сирійського диктатора, вочевидь, ні. Бо Асад, який отримав російську і навіть китайську підтримку, відчуває, що час все рівно працює проти нього. Кожен день, який курди живуть без асадівського режиму, стає новим каменем у будівлі Курдистану. Кожен день, який "поміркована опозиція" контролює свою частину Алеппо, зменшує шанси Асада стати легітимним правителем для мешканців цього – і десятків інших міст. Кожен день, який радикальні ісламісти залишаються при владі в своїх анклавах, перетворює ці анклави на змарновану і нікому не потрібну землю.

Тому сирійський диктатор поспішає відновити свій контроль скрізь, де тільки це можливо. Поспішає – і робить помилки, які коштуватимуть йому перемоги, а курдам, опозиціонерам і всім мирним сирійцям – десятки, сотні і тисячі життів. На додаток до тієї чверті мільйона, які вже загинули від початку цієї війни.

Звичайно, створення курдської автономії – чи, тим паче, курдської держави на частині сирійських територій у плани Асада зовсім не входить. Але без курдської підтримки, ба більше того – з активним курдським фронтом і асадівці, і самі курди стануть легкою здобиччю для присмирілих було ісламістів. І ніяка авіаційна підтримка – хоч з боку НАТО, хоч з боку Путіна їм не допоможе. Тому конфлікт Асада з курдами – це навдивовижу погана ідея, яка не сподобається ні Вашингтону, ні Москві. І якщо сирійський диктатор продовжуватиме в тому ж дусі, на ідею "Сирії без Асада" буде вимушений погодитись навіть Кремль.

Це не може розуміти і сам сирійський диктатор. Але і змиритись з посадою "короля половини Сирії" він, схоже, не здатен.