Членство в обмін на спокій: Навіщо ЄС знадобилися Албанія з Македонією

Тихо та без зайвої помпи Європейська комісія прийняла рекомендацію відкрити переговори про вступ до ЄС Албанії та Македонії. Про це заявила високий представник ЄС з питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки Федеріка Могеріні під час свого балканського турне.

"Єврокомісія вирішила відкрити переговори про вступ з Албанією та Колишньою Югославською Республікою Македонія. Західні Балкани стануть частиною міцного та стабільного ЄС", - висловила сподівання Могеріні.

Щоправда, рекомендація Європейської комісії не є фінальним рішенням — вона вимагає схвалення з боку усіх урядів країн ЄС, яке, орієнтовно, буде прийматися в червні цього року. Але оскільки перед брюссельською рекомендацією, скоріше за все, було проведено відповідні консультації, то шанси на якусь інтригу тут мінімальні.

Таким чином, поряд із Сербією і Чорногорією ще дві країни мають всі шанси потрапити під дію прийнятої на початку лютого "Стратегії щодо переконливої перспективи розширення ЄС та посилення взаємодії з Західними Балканами". За умов активної і плідної співпраці з Брюсселем, всі вони мають далеко не нульові шанси стати членами ЄС у 2025 році.

Якою є причина такого поспіху з боку Брюсселю, де, здається, переконалися, що так і не зуміли до ладу "перетравити" навіть Польщу з Угорщиною, і явно відчувають розчарування з приводу багатьох нових членів?

І нехай із Македонією все зрозуміло — ця країна могла стати членом ЄС вже давно, якби не божевільна суперучка з Грецією щодо назви — цікавим виглядає рішення стосовно Албанії, яка, скажемо м'яко, не зовсім відповідає європейським стандартам ні стосовно рівню корупції, ні ефективністю боротьби зі злочинністю, ні за багатьма іншими економічними та політичними показниками.

Причина поспішного початку процедури вступу тут проглядається тільки одна, і її вже озвучив президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер. "Якщо ми не будемо відкриті до країн у цьому вкрай складному трагічному регіоні, якщо ми не відкриємо для них європейську перспективу, ми побачимо, як війна повертається на цю територію, як ми бачили у 1990-х", - заявив він у Європейському парламенті.

Вочевидь, у Брюсселі не без підстав розраховують на те, що в разі якщо, наприклад, Белград і Тирана стануть членами ЄС, то конфлікт у Косово "вигорить" сам по собі — і цей край з часом також увійде у склад ЄС. При тому в Брюсселю буде набагато більше можливостей вплинути на учасників конфлікту, а в ситих косоварів навпаки, стане далеко менше причин продовжувати колотнечу. І певна логіка у подібній стратегії, безумовно, є.

Але, на жаль, люди далеко не завжди ведуть себе раціонально. Яскравий приклад тому — ті ж Польща та Угорщина, громадяни яких завдяки ЄС отримали колосальну кількість економічних можливостей. А потім пішли й проголосували за праворадикальних популістів з антиєвропейським ухилом.

Подібна історія цілком може повторитися і у випадку з Балканами. Тим паче, що національні травми та образи на сусідів тут не викопуються істориками з архівів, як то відбувається у Польщі. Травми та образи — а також спогади про геноциди, військові злочини та масові вбивства живуть тут чи не в кожній оселі. І якщо хтось захоче — і зуміє — поспекулювати на цих темах, наслідки для ЄС можуть стати фатальними.

Популісти, які роблять чимало цікавих речей і в сьогоднішньому ЄС, цілком можуть перетворити Сербію на агента впливу Росії всередині Європи (так ніби мало Угорщини з Австрією). Чи та ж Албанія цілком може поставити свою мусульманську релігійну належність вище європейської ідентичності. А як показала історія з Польщею, механізму примусу своїх членів до дотримання цінностей ЄС європейська спільнота наразі так іще й не виробила.