Мова, історія, безвіз та полонені: Чого досягла Україна у зовнішній політиці за рік

Безвіз

Подією номер один у цьогорічній зовнішній політиці України, без сумніву, було набуття чинності безвізового режиму між Україною та ЄС, котре відбулося 11 червня.

Зокрема, за даними опитування фонду "Демократичні ініціативи", безвіз з ЄС головною подією минулого року назвали 26,1% українців - що істотно більше, ніж кількість голосів, поданих за три "головні події" внутрішнього життя країни взяті разом ("міхомайдан", війна на Донбасі та пенсійна реформа відповідно).

Що й не дивно - цього року безвізом скористалося без малого 400 тисяч українців, а на наступний рік експерти очікують подвоєння цієї цифри. Що виглядає цілком реалістичним, якщо й не заниженим прогнозом - якщо зважити на той факт, що безвіз був прийнятий в середині року, і з того часу з'явилось чимало нових маршрутів і логістичних проектів, що покращують сполучення між Україною та ЄС.

Угода про асоціацію з ЄС

Хоча чимало елементів цієї угоди запрацювали ще минулого року, тільки 1 вересня угода офіційно набула чинності. А товарообіг між Україною та ЄС за рік зріс на третину - і вже у другій половині листопада частка Європейського Союзу у зовнішній торгівлі України досягла майже 43%. За таких умов декларація президента України Порошенка щодо того, що "50% всього товарообігу України буде припадати саме на Європейський Союз", не виглядає чимось нереальним.

Поставки зброї із Заходу

До поставок зброї, які вже певний час здійснювали в Україну Литва, Румунія, Польща і Болгарія, в грудні отримали можливість долучитись американські та канадські зброярі. Канада включила Україну до списку країн, до яких дозволено експорт вогнепальної автоматичної зброї. У США ліцензували торгівлю снайперськими гвинтівками, і, за чисельними витоками інформації, готується передача Україні 210 протитанкових ракет і 35 пускових установок Javelin на суму $47 млн.

І хоча наразі мова йде про відносно невеликі обсяги стрілецької зброї та протитанкових ракет, саме ці елементи озброєння можуть істотно збільшити ціну подальшої агресії на Донбасі для Росії.

Налагодження стосунків з Трампом

Ймовірні поставки зброї зі США, насправді, були б неможливі без адекватних стосунків з новообраним президентом США.

Якщо зважити на той факт, що українська дипломатія мала певні контакти з його суперницею на виборах, Гілларі Клінтон, а самого Трампа розглядали як проросійськи налаштованого політика, то цілком адекватні стосунки між Києвом та Вашингтоном виглядають сьогодні, як диво. І хоча більша частина цього дива реалізована Конгресом США та "силовиками" із адміністрації Трампа, немало зробили і українські дипломати та президент особисто.

Прогрес в переговорах про ЗВТ

На тлі масштабного нарощування експорту до ЄС, трохи в тіні залишились успіхи у переговорах про ЗВТ з іншими країнами. Найбільшими проривами тут можна вважати підписання ЗВТ з Канадою, котре відбулося 1 серпня 2017 року, та істотний прогрес у переговорах стосовно ЗВТ з Туреччиною та Ізраїлем. Фінальне підписання угод із цими країнами можна очікувати вже наступного року - зважаючи на той факт, що близько 90% обох угод на сьогодні вже є узгодженими.

"Інформаційні" санкції проти Росії

Заборона російських соцмереж "ВКонтакте" та "Одноклассники", "Яндексу" з численними сервісами-сателітами, телеканалів НТВ , "Зірка", "ТНТ-мережа", "Наше радіо" було жорстким, ефективним і цілком виправданим кроком. Попри те, що блокування в Інтернеті можна обійти, чимало українців таки відмовились від російських інформаційних площадок. Загальні можливості впливу на українську аудиторію у Кремля помітно знизились. І Захід не став дорікати Україні "наступом на свободу слова", як це намгались подати російські ЗМІ, а слідом за Києвом взявся "порушувати права" Russia Today, Sputnik та інших пропагандистських ресурсів, що намагаються скористатись правами і свободами ЗМІ, насправді ними не будучи.

"Мовний" скандал

На відміну від "інформаційних санкцій", ця гуманітарна ініціатива пройшла далеко не так гладко. Надзвичайно різка реакція частини сусідніх з Україною держав на новоприйнятий закон "Про освіту", який передбачає українську мову викладання більшості предметів у середніх школах навіть для представників етнічних меншин, схоже, стала неприємним сюрпризом як для українських законодавців, так і для президента країни.

Звичайно, вся ця історія була для деяких популістських сил, в першу чергу - в Угорщині, радше приводом, аніж причиною для радикального погіршення стосунків із Києвом. Але і без цього приводу Україні можна - і потрібно було - обійтися.

Є обґрунтовані сподівання, що угорська істерична реакція на український закон завершиться - чи, принаймні, помітно послабиться - у квітні наступного року, після парламентських виборів в Угорщині.

Але вся історія мала би послужити уроком як українським дипломатам, так і українським законодавцям стосовно необхідності консультуватись і координувати зусилля в дражливих з точки зору міжнародної політики питаннях.

Наразі Угорщина продовжує блокувати євроатлантичну інтеграцію України, попри тиск з боку багатьох членів ЄС та НАТО, які закликають розділити внутрішньополітичний популізм угорських правих з реальними геополітичними інтересами Заходу та України.

Сварка з поляками "за історію"

Суперечності щодо трактування історичних подій початку та середини ХХ століття існували між поляками та українцями завжди. Але завдяки енергійним зусиллям польської партії влади "Право і справедливість", міністра закордонних справ Польщі Вітольда Ващиковського, та, частково, голови Українського інституту національної пам'яті Володимира В'ятровича, ці суперечності переросли в повноцінну дипломатичну кризу і різке погіршення стосунків між країнами.

Втім, призначення нового очільника польського уряду Матеуша Моравецького, ймовірно, може призвести до ослаблення цього конфлікту. Новий польський прем'єр вже заявив, що хоче повернутися до справжнього стратегічного партнерства з Україною, а у січні місяці він радикально змінить і склад уряду, після чого в українсько-полських стосунках, скоріше за все, назавжди зникне "фактор Ващиковського".

Загрози через сповільнення реформ

Попри добрі стосунки із Заходом, причиною яких, безумовно, є наявність спільного ворога, гальмування політичних та суспільних реформ реально загрожує підтримці України. Можна по-різному ставитись до різких заяв окремих західних дипломатів про те, що "доля українського безвізу перебуває на волосині".

Але перший звіт Єврокомісії про можливість призупинення безвізу містить низку вимог, невиконання яких реально може мати для України істотні негативні наслідки. Критика відсутності прогресу у впровадженні антикорупційних механізмів лунала - і продовжує лунати - як у Берліні та Брюсселі, так і у Вашингтоні. І той факт, що наразі ця критика не має істотних практичних результатів, не повинен вводити в оману українську владу у наступногому році, який може стати вирішальним у питанні виконання вимог, які озвучують не тільки західні дипломати, але й українські громадяни.

Обмін полоненими

Масштабний обмін полоненими, під час якого на свободу потрапили 73 українських заручники із 74 (одна жінка сама відмовилася їхати в Україну через родину), став гідним завершенням року. На те, щоб цей обмін відбувся, працювали як дипломати, так і депутати парламенту та представники релігійних конфесій.

Успішне завершення обміну викликає надію, що наступного року додому зможуть повернутись всі українські полонені, утримувані не тільки на території сепаратистських анклавів - але й у Росії.

А команда Depo.ua висловлює щире сподівання, що кінець військового конфлікту на Донбасі стане найбільш значимою політичною подією наступного, 2018-го року.

Фото: УНІАН, Олександр Хоменко / depo.ua